Telegram statistics channel - @textyorgua

Мало що так тішить українців, мало що обростає такою кількістю мемів, як удари ЗСУ по території РФ.Мабуть, не всі пам'ятають, але вперше ми таким чином "ескалювали" 25.02.2022, на другий день після початку російського повномасштабного вторгнення. Тоді наша ракета "Точка-У" прилетіла по аеродрому Міллєрово в Ростовській області. Було знищено два російських новітніх винищувача Су-30, почалася пожежа, а досвідчений рашистський пілот Віталій Войцеховський зазнав поранень і ще місяць конав у муках у військовому шпиталі, поки зрештою не сконав.Однією з найзухваліших атак став удар по військовій частині Клинці на Брянщині, теж у 22-му: на початку червня українські дрони спалили там військову техніку, яка приїхала на ремонт з України. Та цим справа не обмежилася: через кілька днів з України прилетів гелікоптер і палив ту військову частину так, що у Клинцях зрештою зникло світло і вода.Удари, завдані Україною по території РФ у 22-23-му роках, поєднує така ознака: їх було мало. У 2024-му все змінилося. Не тільки результативних ударів стало більше, але й суттєво розширилася типологія цілей, а також дальність ударів.Ми зібрали усю офіційну інформацію про українські удари по об'єктах на території РФ з лютого 2022 по вересень 2024. Описуємо їх, показуємо на інфографіці, і міркуємо про те, що буде далі 😉

Українські війська відступили: звичний рефрен останніх кількох тижнів у новинах. В цілому вже впродовж кількох місяців динаміка відступу ЗСУ зростає. Якщо подивитися на графік, видно, що з травня цього року крива наступу росіян досить стрімко іде вгору порівняно з першими місяцями року. Це не експонента. Паніки немає, обвалу фронту немає, і ЗСУ продовжують оборону, тримаючись стратегії "завдати якомога більше втрат ворогу в обмін на маленькі клаптики території". Однак динаміка на графіку вказує, що виконувати цю роботу стає важче. У своїй редакційній статті ми виокремили кілька чинників, які заважають роботі Сил оборони і потенційно навіть можуть призвести до серйозних кризових явищ:🔹зниження бойового духу, зокрема й через неадекватні дії командирів🔹нестача бійців, яка, в свою чергу, виникає не на порожньому місці, на це є свої причини🔹брак боєприпасів 🔹просимо у Заходу не те: гучне й "піарне" замість "нудного", але справді необхідногоДокладно про ці чинники, з якими, без сумнівів, слід працювати, читайте в нашій аналітиці

The Economist розповідає гарну історію вовчі зграї та їхній вплив на європейську політику. На початку ХХ століття вовки у Західній Європі були відсутні - їх винищили, аби вони не шкодили тваринництву. Так тривало упродовж століття, та коли впала залізна завіса, вовчі зграї почали мігрувати зі Сходу. Крім того, багато людей переселилися в міста з сільської місцевості, що також створило можливості для зростання вовчої популяції.Тепер вовки є в кожній європейській країні - і їх стільки, що це викликає втіху в екологів. Адже вовки регулюють поголів'я кабанів та оленів, вибираючи собі на здобич найслабкіші особини - тому тепер менше антропогенного впливу, менше необхідності видавати дозволи на полювання. Вовки суттєво впливають на біорізноманіття і навіть на ландшафт.Але радіють не всі. Адже голодні вовки можуть полювати на свійських тварин, тож фермери почали втрачати своїх корів та овець, а отже, свій прибуток. В багатьох країнах фермери - найконсервативніший прошарок суспільства, а за їхні голоси на виборах завжди є охочі поборотися.Тож не дивно, що ситуація з вовками грає на руку всіляким радикалам та популістам, на кшталт Альтернативи для Німеччини. Подібні партії не забарилися втрутитися й підняти "вовчу тему" на свої знамена. А це, в свою чергу, робить невдоволеними вже екологів.Що далі, і хто виявиться крайнім? Читайте у нашому перекладі

З початком Курської операції ЗСУ прикордоння Сумської області стало "червоною зоною": тут суттєво побільшало обстрілів. І не тільки прикордоння: росіяни почали бити далекобійною зброєю і вглиб області.Обстрілюються території по обидва боки від кордону: на тій стороні палає вже від українських ударів.Ми створили дві карти, скориставшись даними про пожежі NASA Firms. Перша показує, що було наприкінці липня - на початку серпня. Друга - кінець серпня і перші дні вересня. Ці карти показують разючу відмінність по кількості пожеж.Як пояснює речник ОСУВ "Сіверськ", є деякі зміни не тільки в кількості обстрілів, а й у засобах, які використовують росіяни. Наприклад, практично немає мінометних обстрілів - мінометам не вистачить дальності. Натомість обстрілів КАМами побільшало - а от під Вовчанськом, де під час невдалого російського наступу вони були постійним явищем, їх тепер немає. Це свідчить, що ресурси у ворога - таки не безмежні.Під прицілом і прикордоння Чернігівщини, мабуть, тому що росіяни очікують нашого вторгнення в Брянську область. Докладно про зміни, які стались за останні два місяці - в нашому матеріалі

"Через два з половиною роки конфлікту думка про те, що ми не дали Україні перемогти, може здатися дивною".Так пише у своїй колонці для The Atlantic лауреатка Пулітцеровської премії, польсько-американська історикиня Енн Епплбом. І все ж, стверджує вона, це саме те, що робить Захід: не дає Україні перемогти.Чому? Тому що бракує віри в те, що перемогти Росію можливо. І тому що багато європейців та американців тішать себе ілюзіями, що війну можна зупинити переговорами.І справді, Зеленського можна вмовити відмовитись від частини територій в обмін, наприклад, на вступ України в складі неокупованих територій до НАТО. Але чи можна вмовити припинити воювати Путіна?На її думку, це і є ключовим: поки Путін не зрозумів, що Україну не перемогти, її союзи є реальними і міцними, а українці ніколи не здадуться - він хотітиме воювати.Або - поки в Росії будуть ресурси. Зрештою, вони теж не безмежні. То як показати Путіну, що він не переможе? Як змусити його припинити воювати? Читайте глибокий аналіз Енн Епплбом

"Тексти" вже на власному прикладі довели, що гуманітарна освіта не стає на перешкоді виробництву FPV. Більше того, це не тільки не заважає, а й допомагає. "Я креативна панянка, мені притаманний творчий хаос, а ще я затятий гуманітарій".Так каже про себе Оля Гарбовська, комунікаційна менеджерка. В квітні 2024 року вона разом зі своєю родиною зробила першу зграю "каканчиків" - 7-ми дюймових FPV дронів-камікадзе, які вирушили до Батальйону безпілотних систем "Небесна кара" 54 ОМБР. Після першої партії жінка масштабувала виробництво, і тепер передає "Небесній карі" десятки дронів.Оля працює комунікаційницею в міжнародній організації. І цей досвід дуже став їй у пригоді: наприклад, вона продумує кампанії збору коштів на дрони, а також комунікує результати.З квітня Оля та її команда зробили вже 83 дрони, а збори, закупівлі та виготовлення поставили "на потік". Паяють багато і якісно - і при цьому каканчики обходяться удвічі дешевше, ніж зазвичай витрачається на дрон!Як Оля налагодила безперебійне виробництво разом із сестрою, татом та його другом, і як зметикувала робити дрони дешевшими - читайте в її розповіді. І, якщо маєте змогу - допоможіть донатом (для цього треба перейти на сайт Олі kakanchyky.in.ua)

Ланцюг міцний настільки, наскільки міцна найслабша ланка - кажуть британці. Погані командири - це найслабша ланка в нашій армії. Це як інфекція, яка роз'їдає армію зсередини і руйнує бойовий дух. Військові говорять про неї - але приватно, щоб не виставляти хворобу напоказ.Це про некомпетентних командирів і самовпевнених самодурів, про командирів, які беруть гроші, б'ють, мстяться. Про тих, які віддають "накази 200", аби позбутися підлеглих, які відстоюють власну думку. Це про юристів, фінансистів та офіцерів штабу, які опиняються в окопах на віддалених та наполовину оточених позиціях.Пам'ятаєте, ми нещодавно шукали військовослужбовців, які могли б розповісти про поганих командирів? Таких людей знайшлося дуже багато. Їхні історії обурюють, лякають і доводять до відчаю.Ми перевірили історії, які нам розповіли. Але з міркувань безпеки викладаємо анонімно, аби нікому не зашкодити - за винятком тих випадків, коли військові попросили нас оприлюднити їхні імена. Ми також пошукали точки зору авторитетних військовослужбовців, а потім і самі поміркували над тим, як це змінити. Читайте в нашому незручному, але чесному матеріалі

8 вересня журналіст британського видання The Telegraph та автор надзвичайно популярного подкасту «Ukraine: The Latest» Девід Ноулз помер за загадкових обставин на відпочинку в Гібралтарі. Є підозра, що до смерті журналіста причетні російські спецслужби.Ноулз був великим другом України. Він підтримував українців у боротьбі з окупантами, кілька разів відвідував Україну: висвітлював злочини росіян у Бучі, їздив допомагати мешканцям Краматорська. І планував приїздити ще.Його подкасти слухали мільйони людей. Завдяки голосу Девіда Ноулза люди з усього світу більше дізнавалися про Україну, про злочини РФ. Слухачі подкасту активно допомагали нашій країні. Ось що каже один із них:"З лютого 2022 року Ukraine: The Latest стала невідʼємною частиною мого щоденного розкладу, з великою пристрастю і чесністю висвітлюючи абсолютно несправедливі страждання українського народу. Така раптова втрата здається дуже несправедливою, і немає більшої данини Девіду Ноулзу, ніж глибина моїх щоденних почуттів до України та її долі як охоронця демократичного світу".Девід Ноулз був ще зовсім молодим, йому було 32, але він помер від зупинки серця. Зараз розслідуванням обставин займаються британські офіцери з контртерористичної служби. І це не дивно: в його смерті є щось не те. Що саме? Намагаємось розібратися у нашій статті

Територіальні завоювання Путіна схожі на макові зернятка порівняно з втратами, які почалися в Росії після Першої світової війни. Це - одна з ключових тез довгочиту, який ми підготували, аби показати, як Росія втрачала свої території.У цьому матеріалі є кілька карт. Деякі з них показують, якою велетенською територією заволоділа спочатку ординська й царська Московія, а після неї Російська імперія. Інші демонструють, як чимала частина з цих здобутків була втрачена.Ми також розповідаємо, чому Кремль втрачав (і, віримо, буде втрачати) завойовані землі. Експансії дуже часто стає на перешкоді відсталість. Через усвідомлення власної відсталості та нездатності протистояти технологічно розвинутішим державам Москва щоразу змушена принишкнути, розпочати реформи, аби набратися сил, в надії напасти знову. Цей цикл повторювався вже не раз. Зараз ми бачимо чергову його реалізацію. Але на кожному колі своєї історії агресивна імперія стикається з тим, що вона вже не може набувати - тож мусить добровільно відмовлятися від завойованого.Хоч текст і довгий, але читається легко. Рекомендуємо, і радимо додивитись до кінця: там карти, які вам мають сподобатися

В останню декаду серпня з'явилися тривожні повідомлення про те, що росіяни отруїли річку Сейм. Перші свідчення були досить непевними: не було ясно, що це за отрута, люди з місць повідомляли лише про те, що вода стала чорною, а риба гине.Також було неясно, звідки походить забруднення, бо джерело через війну встановити неможливо.Згодом фахівці дійшли висновку, що ймовірніше за все, Сейм забруднений через скиди з цукрового заводу в прикордонному з Україною російському селищі Тьоткіно. Забруднення - органічне, а це означає, що в воді поменшає кисню. Що зрештою призводить до загибелі риби та іншої річкової фауни.Пляма рухалася досить швидко, зростала загроза для інших водойм. Сейм - досить повноводна швидка річка, яка заходить в Україну з боку Курської області. Південніше Батурина Сейм впадає в Десну, яка, в свою чергу, незарегульованим руслом швидко несе свої води до Дніпра.Як поширювалося це забруднення? Які виникли ризики для екосистеми та людей, які живуть на берегах цих річок? Щоб унаочнити це, ми зробили інфографіку - і написали пояснення. Читайте за посиланням