Telegram statistics channel - @textyorgua

Це історія про те, як в Японії прості чоловіки середнього віку стали супергероями для дітей завдяки фентезійній картковій грі. В японському містечку Кавара діти грають у карткову гру, де зірками є не фантастичні істоти чи герої аніме, а оджісани (чоловіки середнього і старшого віку) з місцевої громади Сайдошо. Серед них - пожежники, кухарі, електрики та інші чоловіки звичайних професій."Ми хотіли зміцнити зв'язок між дітьми та старшим поколінням у громаді. Тут так багато дивовижних людей. Я подумала, що дуже шкода, що про них ніхто не знає, - розповідає генеральна секретарка Ради громади, яка створила гру. - Відтоді, як карткова гра стала вірусною, так багато дітей починають дивитися на цих людей як на героїчні постаті".Кожна картка в Ojisan TCG має різні атаки та відповідний тип стихії - як у класичній фентезійній картковій грі, але з гумористичним, реальним забарвленням. Мета гри - не перемогти суперника, а переграти його, використовуючи навички та здібності персонажів.Після виходу гри діти почали відвідувати місцеві заходи і ставати волонтерами у громадській діяльності - лише заради шансу зустрітися з оджісаном зі своїх карток. Більше про те, як влаштована Ojisan TCG, читайте за посиланням

Це була операція на мільйон. Український наземний дрон Ardal пройшов 17 кілометрів під вогнем і здійснив рідкісну натепер операцію: вивіз з лінії вогню трьох тяжко поранених бійців, яких місяць не могли евакуювати.15 березня Ксенія Виноградова, яка раніше служила в управлінні Першого механізованого батальйону 154-ї бригади, написала на своїй фейсбук-сторінці про те, що шукає наземний дрон для порятунку трьох поранених військових, які вже три тижні залишаються на позиції. Евакуювати їх не могли, бо на тій ділянці точилися постійні бої. Військові мали серйозні поранення і не могли пересуватися самостійно.На повідомлення відреагував директор конструкторського бюро BUREVII Віктор Долгоп’ятов. З цього почалася складна операція евакуації. Для неї сформували цілу команду, до якої увійшли пів сотні військових з кількох підрозділів. Усі дії ретельно планували, адже ситуація на цій ділянці постійно змінювалася. Враховували навіть найдрібніші деталі - але гарантій успіху все одно не було.Команда не відступила, навіть втративши перший дрон, який підірвався на двох протитанкових мінах. За кілька днів майже без сну хлопці дообладнали другий дрон, придбали й дорихтували ще один причіп. Цей дрон дістався до позиції і врятував бійців.Орієнтовна вартість операції - майже мільйон гривень. Але життя безцінне.Як усе було - читайте в нашому матеріалі

Щовесни в Україні починають вирувати пожежі. І війна тут ні до чого: це селяни і фермери починають палити стерню. Цьогоріч, щойно встановилась тепла і суха погода, на полях знову запалало.Ми провели аналіз супутникових даних NASA FIRMS за березень 2025 року. Він показує пряму залежність кількості пожеж від температури та опадів, особливо коли йдеться про ймовірні сільськогосподарські підпали.За низьких температур осередків вогню мало. Коли починає теплішати - все залежить від кількості опадів. Щойно задощить - пожеж стає менше, і навпаки.Ми створили інфографіку, щоб показати цю залежність.Чому це проблема? Тому що, спалюючи стерню і суху траву, фермери завдають шкоди родючим грунтам. Унаслідок підпалів згоряє гумус, знищується екосистема - фактично, це гарантований спосіб швидко "вбити" чорноземи.За правилами, після збору врожаїв слід проводити дискування: подрібнення і змішування стерні з верхніми шарами грунту за допомогою дискового плуга. Подрібнені рештки рослин угноять землю і таким чином зроблять її родючішою. Але деякі фермери і агрокомпанії палять стерню, виправдовуючись тим, що на дискування потрібно багато пального.Ще один наслідок підпалів - забруднення повітря. Ми провели швидкий підрахунок і співставили обсяги двоокису вуглецю, який утворюється від випалювання стерні, із викидами усіх теплових електростанцій в Україні. Результати нас вразили. Читайте за посиланням

Росії не потрібен мир - їй потрібні вороги.До того, як на політичну арену в якості президента не зійшов Дональд Трамп - головним ворогом Росії були Сполучені Штати. Саме їхньою "маріонеткою" у викривленому світі російської пропаганди була Україна. І разом з ними Велика Британія та інші англомовні країни вкладалися в поняття так званих "англосаксів", яких пропагандистська машина РФ проклинала на різні голоси.Однак відтоді, як з боку Трампа та його команди прозвучали заяви, які дуже допомагають російській пропаганді, "англосакси" почали кудись щезати. Це слово дедалі рідше згадують в пропагандистських ЗМІ. "Англосакси" були ворогами, але тепер, коли їхня частина стала "хорошими американцями", вживання цього терміну втратило свій сенс.Втім, якщо "англосакси" і щезають, то потреба російської пропаганди у ворогах нікуди не дівається. Росії потрібні зовнішні вороги - насамперед для того, щоб відвернути увагу від тієї перманентної катастрофи, яка десятиліттями панує в російському суспільстві. Зовнішні вороги потрібні, щоб зберігати у російського населення відчуття "обложеної фортеці" - і переконаність в тому, що лише кремлівська влада може захистити їх від загрози ззовні.Нових ворогів пропаганда знайшла дуже швидко. Щоправда, тепер їх цілий список, і укласти їх в якесь єдине поняття типу "англосаксів" зараз дуже важко. Але пропагандисти намагаються. Як саме - читайте в нашому моніторингу російських медіа за лютий - березень 2025 року

Можливо, натрапляючи в своїй стрічці на чергове відео, на якому український FPV-дрон знищує ворожу піхоту чи техніку, ви сприймаєте це як повсякденність. Буденність. Рутину.Але це не рутина. Це частина епохальних змін, за якими стоять сотні, тисячі українців, які винаходили, розробляли, виготовляли такі дрони. І змінили хід війни, перекресливши велику частину планів російських загарбників. Зробивши FPV основним засобом для знищення противника.У нашій сьогоднішній статті - про еволюцію FPV-дронів, які використовуються на полі бою впродовж великої війни.Усе почалося з 15-річного підлітка Андрія Покраси, який зі свого FPV-дрона задетектив колону техніки окупантів на Житомирській трасі. Він скинув координати військовим, і ті артилерією підбили першу й останню машини в колоні. Так вони заблокували її на дорозі, а потім розгромили вщент. Це був перший день війни.Сьогодні - 1134-й день, і FPV за цей час дуже наростили м'язи. Між першим днем і сьогодні - поява дронів зі скидами і дронів-камікадзе, важких бомберів з нічним баченням і FPV для дистанційного мінування, дронів з машинним зором, автоматичним наведенням на ціль і дронів-"королев". На FPV встановлюють дробовики і гранатомети, вони влаштовують російським розвідувальним дронам "небесний русоріз", ними управляють за допомогою оптоволокна і детектять ворожі дрони на оптоволокні. Одне з останніх досягнень - збиття російських шахедів за допомогою FPV-дронів.І, впевнені, на цьому ми не зупинимось. Поки ми писали цю статтю, десь в Україні точно з'явились нові ідеї та технології для FPV.Як такі ідеї втілювалися в реальність упродовж цих 1134 днів, і яких неймовірних змін зазнали колись маленькі і малозначимі FPV - читайте в нашому матеріалі

"Я ніколи не вийду заміж за військового і не пов’яжу своє життя з військовою справою".Так казала Катерина Ротаренко, яка зростала у родині військових і з дитинства надивилась на їхній побут. Але у Всесвіту дивне почуття гумору. Тепер вона військова, чоловік військовий, її робота — шукати тіла загиблих військових.Катерина Ротаренко — військовослужбовиця позаштатної групи пошукових та евакуаційних заходів при регіональному управлінні сил ТрО "Південь". Вона шукає тіла і рештки загиблих. Саме завдяки роботі таких, як вона, рідні мають змогу провести в останню путь воїна, попрощатися і поховати його.Катерина не вірила, що почнеться велика війна. Відмахувалася від брата-військового: "Не нагнітай". Але коли почалося вторгнення, не зволікала: почала волонтерити. Так тривало кілька місяців. А потім вона вперше виїхала на пошукові роботи. Громадська організація, в якій працювала Катерина, раніше займалася пошуком решток військових, загиблих під час другої світової. Цей досвід став у пригоді."До цього я ніколи не торкалася мертвих. Раніше, коли помирав хтось із родичів, то не підходила або була в школі під час похорон", — згадує жінка. Тож на першому виїзді вирішила: треба спробувати торкнутися тіла і так зрозуміти, чи зможе далі працювати.Після першого виїзду був другий, третій і багато інших. Київщина, Харківщина, Херсонщина…Ця робота - складна і відповідальна, є дуже багато нюансів, які слід враховувати при пошуку. А ще вона важка психологічно. Катерина Ротаренко справляється, хоч і могла б знайти собі іншу роботу у війську. "Я ефективна тут, можу тут розвиватися, мені це подобається, я хочу це робити і можу з цим справитися. Насправді мало хто може. Тому я не маю навіть морального права покинути цю роботу. Люди втрачають здоров’я, життя, захищаючи нас. Як я скажу, що втомилася, і піду зараз займатися чимось іншим?" — каже військова.З чого складається робота пошуковиці, і як Катерина Ротаренко усвідомила важливість своєї місії — читайте в її розповіді

Хто б міг подумати, що ми будемо аналізувати ідеї, які звучать як опівнічні марення якихось фріків з інтернет-форумів - але насправді це буде філософія провідних представників нової влади США.Ну що - така тепер реальність.Сьогодні розбираємо, що в голові у віце-президента США Джей Ді Венса.Джей Ді є креатурою американського бізнесмена Пітера Тіля. Саме Тілю він завдячує своїм стрімким діловим, а потім і політичним злетом. Тіль є для Венса ідеологом, а разом вони поділяють ідеї ще одного розробника програмного забезпечення з Кремнієвої долини, який згодом став придворним політичним філософом Тіля - Кертіса Ярвіна.Ми вже згадували Ярвіна раніше і описували його химерний світогляд. Деякі з його ідей виглядають як маргінальне божевілля: наприклад, перетворити людей, яких він вважає "непродуктивними", на біодизель для міських автобусів. Проте, оскільки суспільство може не сприйняти це і визнати геноцидом, можна просто закрити "непродуктивних" в постійному одиночному ув'язненні, а щоб не протестували - підключити їх до інтерфейсу віртуальної реальності, де вони зможуть відчувати "багате, повноцінне життя в повністю уявному світі".Раніше ми б жартома запитали - як тобі таке, Ілон Маск? Тепер не питаємо - бо знаємо, як.Невідомо, чи поділяє Джей Ді Венс ідеї про біодизель або віртуальну реальність. А от те, що він, як і його ідеолог Тіль точно поділяє - це думку про те, що уряди в їхньому нинішньому вигляді мають бути зруйновані. На їх місці мають виникнути певні "клаптикові" структури, які будуть безроздільно розпоряджатися життями людей, що потраплять в їхнє підпорядкування.Якщо врахувати, який вплив ці хлопці мають на Трампа, який і так близький до авторитаризму - то все це звучить дуже небезпечно. Докладно ситуацію розбирає видання The New Republic

Після того, як Трамп заговорив про перемир'я, вигадана реальність, у якій живуть російські пропагандисти, так звані "воєнкори", почала стрімко руйнуватися.У цій реальності Росія - найсильніша, всіх перемагає і силою бере те, що хоче. Однак Трамп пропонує зовсім не це. Він пропонує, щоб ця мрія розчинилася в дипломатичних перемовинах і обопільних поступках - і зрештою кожна зі сторін вийшла з цих перемовин незадоволеною і без досягнення своїх цілей.Як показує наш моніторинг російських пропагандистських джерел, воєнкори проти будь-яких домовленостей і в цілому проти перемир'я. Вони впевнені, що ситуація на полі бою дає Росії можливість домогтися повної капітуляції України, і не треба робити поступки США та Європі щодо збереження "режиму Зеленського".Водночас політичні посіпаки Кремля дотримуються більш поміркованої позиції. Вони дивуються тому, як швидко Трамп став на їхній бік, відносять США ледь не до союзників Росії, а як ворогів тепер здебільшого визначають Велику Британію та Євросоюз (і, звісно, Україну).Цей розсинхрон у пропаганді може бути передвісником внутрішніх суперечностей у Росії. Влада з часом може опинитися в шпагаті. З одного боку, великі людські втрати на війні та проблеми в економіці підштовхуватимуть її до мирних компромісів, з другого - активна частина російського суспільства, яку уособлюють воєнкори, вимагатиме війни до кінця.Як може змінюватися ця ситуація? Читайте в нашому моніторингу російської пропаганди

Олексій Арестович втомився бути невидимкою. Олександр Дубінський міняє гардероб. Діана Панченко перелаштовує свою російськомовну щелепу. А Шарій шукає терористів серед незалежних українських ЗМІ.Усіх цих проросійських блогерів об'єднує одне: заради того, щоб їх помітила нова американська влада, вони заговорили англійською в своїх профілях в Х.З Арестовичем цей ексцес стався, щойно в політичному повітрі запахло виборами. Серце старого підполковника не витримало, коли Трамп назвав Зеленського "диктатором" - і він зробив свій найдовший в Х допис, вперше написаний англійською. Там він з ніг до голови "облизав" Трампа, а потім попросив трильйон.Олександр Дубінський теж тримав ніс по вітру. Прямо з-за грат, гучно звертаючись до Трампа, він "почав розслідування" щодо компанії "Бурісма", Байдена і Зеленського. На судові засідання в'язень почав ходити в костюмі і краватці - мабуть, щоб показати, що він може ствердно відповісти на запитання "do you even own a suit?"Ще коли в США тривала передвиборна кампанія, Діана Панченко спробувала заговорити англійською - напевне, розуміючи, що російською мовою її пропагандистських тез у Штатах не почують. Попервах було важко - тож довелося накладати англійську озвучку поверх російської балаканини. Та потім її щелепа таки пристосувалася. Як і у блогера-пропагандиста Мирослава Олешка. Через слабкі лінгвістичні здібності він спершу формулював свої тези примітивною школярською англійською. Сформульоване звучало сміховинно: мовляв, українці завдяки псу Патрону видурили багато-багато грошей у американських платників податків. Та Олешко не боїться, коли щось звучить тупо, і не соромиться підтверджувати, що йому ще вчитися і вчитися.Краще з англійською у Шарія. А от з мораллю, як завжди, проблеми. Анатолій в своїх англомовних дописах розповідає "другу Ілону" про бусифікацію, а також про поганих українців, які їздять на дорогих машинах, прикрашаються дорогими ювелірними виробами, мають великі будинки. Окрім чорної заздрості, він також демонструє, що означає бути сучасним Павліком Морозовим.Чому і навіщо вони це роблять? Причина є. Ми з'ясували її в цьому матеріалі

Журнал The Economist у своєму свіжому випуску розповідає про новий рух у США, спрямований на біохакінг та інші методи вдосконалення людського тіла та відтермінування старіння.Відомі прихильники цього руху - Ілон Маск та Пітер Тіль. "Зламати, оптимізувати, вдосконалити"- вони вважають людський організм чимось на кшталт частини апаратного забезпечення.Амбітні американські мільярдери мріють жити довше - тож ковтають пігулки метформіну. Цей препарат десятиліттями приписують людям з діабетом, доведено, що у мишей він подовжує життя. Втім, на людях це не було клінічно доведено.Інші пігулки в "меню" - риталін, який призначають при синдромі дефіциту уваги, і тестостерон - головний чоловічий статевий гормон і потужний анаболічний стероїд. Їх вважають ноотропами, тобто препаратами, які підвищують когнітивні здібності.Серед уже доступних методів також інтерфейс "мозок-комп'ютер" - пристрій, призначений для передачі сигналів безпосередньо між біологічним мозком і кремнієвими чіпами. Деякі з них можна носити зовні. Інші ж імплантуються безпосередньо в мозок.Яким би привабливим не видавався проєкт вдосконалення людини, він стикається з низкою проблем. Він є незрозумілою сумішшю передової науки і застарілих підходів, деякі його ідеї - не більше ніж припущення, а інші - відверте шарлатанство, спрямоване на виманювання грошей у довірливих клієнтів.Чи можна це виправити? Якими мають бути наукові дослідження, аби відсортувати зерна від полови і принести користь усьому людству? Читайте в статті The Economist: https://texty.org.ua/fragments/114745/