Telegram statistics channel - @textyorgua

​Вбивцю викрито, жертва залишається невідомою, а прив'язка до локації виявилася хибною. Цю світлину, яку багато десятиліть називали "Останній єврей у Вінниці", насправді в роки Другої світової зняли в Бердичеві, що на Житомирщині.Німецький історик Юрґен Маттеус повідомив, що чоловік, який цілиться з револьвера в єврея, застиглого на краю ями — це Якобус Оннен, учитель іноземних мов та фізкультури з німецького села на кордоні з Нідерландами. Він приєднався до нацистської партії ще до приходу Гітлера до влади у 1933 році, а в часи війни опинився на східному фронті.Встановити місце подій допомогли волонтери Bellingcat, штучний інтелект та історичні дані тих часів, в тому числі й листування. Також до Юрґена Маттеуса звернувся читач, який повідомив, що стрільцем міг бути дядько його дружини.Проєкт Маттеуса також передбачає пошук особи жертви на фотографії з Бердичева. Для цього історик співпрацює з українським колегою Андрієм Магалецьким, використовуючи радянські архівні записи місцевих громад.Це розслідування також проливає світло на низку інших питань: наприклад, чому хтось із нацистів так охоче зафіксував на фотоплівці цей злочин, і чому стрілець так хвацько позує. Крім того, історики спростовують міф про те, що населення в Німеччині не знало про геноцид, здійснюваний від їхнього імені. Читайте докладно

"Світові еліти" планують змусити людей відмовитися від м'яса й перейти на жуків" — така конспірологічна теорія поширюється в європейських країнах та США після того, як Євросоюз дозволив обмежене використання чотирьох видів комах у харчовій промисловості."Я не їстиму жуків" — це гасло поширюють ультраправі політики, активісти та блогери на кшталт Такера Карлсона. ВВС пише про те, що це та подібні гасла легко поєднуються зі старими страхами щодо "занепаду західної цивілізації". Політики та активісти натякають: разом із традиційною кухнею зникнуть і "справжні європейські цінності".Ідея комах у раціоні не є фантастикою: їхній білок може сягати до 60% сухої маси — більше, ніж у багатьох рослин і навіть деяких видів м'яса. Наприклад, борошно з цвіркунів містить 46–70% білка, тоді як у пісній яловичині — близько 26%. Сьогодні мільйони людей у Латинській Америці, Азії та Африці регулярно їдять комах. А науковці вважають комах дешевим, поживним і стійким джерелом білка.Однак дозвіл європейських урядовців додавати не більш ніж 4% такого білка до деяких харчових продуктів з обов'язковим маркуванням на упаковці викликає справжню істерику. Чому це відбувається — читайте за посиланням. І напишіть в коментарях, чи прийнятне для вас споживання таких білків

Ми вже не вибираємо культуру — ми навчаємо алгоритм годувати нас нею. Дослідниця штучного інтелекту Наталі Панґ пише у своєму блозі The Nexus про те, як світ переймає модель TikTok.TikTok не винайшов ані короткі відео, ані алгоритмічні стрічки, каже дослідниця . Зациклені шестисекундні кліпи ще у 2013 році створив Vine, YouTube використовує рекомендації понад десятиліття, Instagram запустив Stories у 2016-му, а MTV привчав аудиторію до швидких монтажних склеювань задовго до всіх них. Те, що зробив TikTok, — це злив ці розпорошені експерименти в повномасштабну систему збору уваги.Наталі Панґ описує, як алгоритм TikTok миттєво навчається, відстежуючи мікроповедінку користувачів. Йому не треба повільно вчитись на таких ознаках, як лайки, підписки або переглянуті до кінця відео — усе відбувається значно швидше."TikTok дає нам саме те, чого ми хочемо: миттєве задоволення, персоналізований контент і нескінченну новизну. Але ефективність завжди має свою ціну", — каже дослідниця. Про яку ціну йдеться, і чи згодні ви її платити? Читайте колонку Наталі Панґ

Дорослі читають менше. Діти читають менше. Підлітки — значно менше. Дуже маленьким дітям читають уголос усе рідше; багатьом не читають взагалі.З читанням справи кепські, пише The Economist. Люди менше читають заради втіхи: наприклад, в США за останні 20 років частка людей, які читають для задоволення, впала на дві п'ятих. Утім, із читанням "з примусу" справи не кращі. Як зауважив сер Джонатан Бейт, професор англійської літератури в Оксфордському університеті, студенти "насилу долають один роман за три тижні".Разом із літературною обізнаністю падає й політична. Видання проаналізувало 250 років інавгураційних промов президентів США за допомогою тесту Флеша-Кінкайда. Промова Джорджа Вашингтона отримала 28.7 балів, що відповідає післядипломному рівню, тоді як промова Дональда Трампа — 9.4, що є рівнем учня старшої школи.І тут є простий зв'язок. Змінився не тільки характер читання, а й характер текстів. Речення стали коротшими і простішими. Люди дедалі більше втрачають здатність читати складну прозу — а слідом за тим і формулювати складні думки або утримувати в голові два суперечливих твердження одночасно.Занепад читання спричинить й інші втрати. Докладно про це читайте в нашому перекладі матеріалу The Economist

"Коли я їхала з Бердянська, це було не як покидання рідного дому, а наче виїзд з чужого міста. Всюди висіли банери "С днем России". Бердянськ був іншим: сірим і геть чужим".Так каже Єлизавета, яка виїхала з Бердянська у серпні 2022 року. На той момент дівчинці було 14 років, і вона дуже не хотіла опинитися в російській школі. Каже, батьки квапилися, аби вибратися з окупованої території до 1 вересня.Її землячка Дар’я так і не змогла виїхати з окупованого міста, аж поки їй не виповнилося 18: батьки були проти. Однак дівчина дуже прагнула зберегти свою українську ідентичність, тож сховала документи і в російську школу не пішла. Натомість вчилася онлайн в українській — і півтора року не виходила з дому. "Представників різних народів Азії стало дуже багато, було страшно ходити містом. Коли чоловіки підходять на вулиці, щоб познайомитись, фактично до дитини, це дуже страшно. Тому з часом я перестала виходити на вулицю та відгородилась від улюбленого Бердянська, який я знала іншим", — пояснює Дар’я. Зрештою їй вдалося вступити до вишу в Запоріжжі і виїхати з окупованого міста. Ксенія Конюшок з Волноваського району (на фото) теж змушена була виїхати - тепер вона живе в селі на Полтавщині. На запитання, що б змінила в Україні вже зараз, відповідає без вагань: "Я зробила б усіх свідомими русофобами й дала б Україні багато зброї. Минуле й сьогодення доводять: покладатися ми можемо лише на себе". Троє дівчат розповідають, як це — в підлітковому віці зазнати кардинальних змін у житті, і як це - зберегти себе й свою ідентичність, коли навколо — окупаційний режим. Читайте за посиланням

Більшість країн прагне самотужки забезпечувати себе їжею. Імпорт харчових продуктів - не дуже хороша ідея: гроші йдуть з країни, а постачання може зненацька зірватися через стихійне лихо, кліматичні зміни або війни. Натомість власне виробництво - це робочі місця, прибутки, податки і впевненість у постачаннях.Як з цим в Україні? Чи здатні ми самі себе прогодувати? Як на це впливає війна?Проаналізувавши пів мільйона найменувань харчових продуктів у магазинах "Сільпо" по всій країні, ми зробили кілька цікавих висновків.Наприклад, війна зупинила експансію польської "молочки", яка до 2022-го витісняла українську з полиць супермаркетів. Гривня девальвувала, купувати в Польщі за валюту стало невигідно - і от уже українські ферми бумлять на тлі припливу інвестицій. У 2025-му Україна - на перших місцях в Європі та світі за приростом виробництва молока.А от яєць ми стали імпортувати у 2,5 рази більше. Чорнобаївська птахофабрика, один із найбільших виробників у Європі, в 2022-му опублікувала жахливі фото. Чотири мільйони курей загинули від голоду після того, як система подачі корму зупинилась через зруйновані росіянами електромережі. Підприємство втратило 330 млн доларів, а Україна була змушена купувати більше яєць у Німеччини, Чехії та Нідерландів.Не так вдало торгує Туреччина, яка хотіла на тлі війни розжитися на помідорах та огірках і штучно занижувала ціни, щоб продавати нам більше. Хитрощі були викриті, ми покарали Туреччину підвищенням мит на 5 років - от тільки овочів в Україні від цього не побільшало. Повного самозабезпечення немає: вирощування овочів і досі ризикований бізнес в Україні. Навіть попри розвинуту аграрну сферу, помірний клімат і гарні ґрунти.На відміну від овочів, пшеницю на цих ґрунтах вирощуємо і для себе, і на продаж. Але макарони чомусь і далі веземо з Італії. Вино до макаронів купуємо там же - або у Франції й Іспанії. Ковбаса і сир на столах свої, а от кава і чай на завершення трапези теж здебільшого імпортні. Чи купуємо ми зайве? Чи можемо виробляти більше свого, і що для цього потрібно? А як справи у інших країн на європейському просторі? Читайте в нашому матеріалі

Мармуровий лев — експонат українського павільйону на Експо-2025 в японській Осаці. Він розповідає глядачам історію про музеї, розграбовані росіянами на окупованих українських територіях.Кореспондентка ТЕКСТІВ завжди мріяла побувати на Експо. Це одна з наймасштабніших в світі подій, де представлені новітні технології та вражаючі візії майбутнього. Серед десятків футуристичних павільйонів знайшла скромну українську експозицію.Наш павільйон — як магазин, але купити там нічого не можна. Речі на полицях — не товар, вони символізують цінності, які не продаються і за які українці борються щодня.Велика літера "М" символізує метро, в якому харківські школярі здобувають освіту, ховаючись від обстрілів. Надувний човен — це про гуманність, про людей і тварин, врятованих від затоплення після підриву росіянами Каховської ГЕС. Шолом електромонтажника — про ремонтників, які не дають Росії зруйнувати нашу енергосистему і залишити людей без світла і тепла."Я спостерігала, чи цікаво це людям. Думала: чи підійдуть подивитися на побиту обстрілами залізяку, якщо в інших павільйонах стільки вражаючих речей?" — розповідає авторка. Ідучи до української виставки, вона боялася, що там не буде черги, як до інших павільйонів. Але її сумніви розвіялись. Кого зустріла, що почула і побачила, і яку підтримку відчула — читайте в репортажі

Мабуть, багатьом запам'ятався Тіріон Ланістер з "Гри престолів" у неперевершеному виконанні Пітера Дінклейджа. За харизматичною грою цього актора було так цікаво спостерігати, що його фізичні параметри могли відійти на другий план.Але сам Пітер про свій зріст та інші фізичні особливості забути не може. В інтерв'ю він розповідав, що пройшов через цькування та булінг, і самореалізуватися йому було надзвичайно важко.В Україні таких як Пітер - тисячі.Ось одна з історій. Тетяна та Олександр кілька місяців тому стали батьками маленького хлопчика, якого назвали Максимом. Один ген у організмі дитини працює неправильно, гальмуючи ріст кісток. Якщо Максима не лікувати, він не виросте вищим за 120-130 сантиметрів. У світі близько 200 тисяч людей з ахондроплазією. Точних глобальних підрахунків не існує, дані визначаються метааналізом, тобто обчисленням середнього показника на основі різних досліджень. В середньому, одна дитина з ахондроплазією народжується на 35 тисяч людей.З якими проблемами стикаються люди, які мають таке захворювання? Як їм можна допомогти? Чому інколи допомагати вже пізно? Читайте в нашому матеріалі

​Друзі, ми запартнерились із Українським центром безпеки та співпраці - будемо публікувати добірки вакансій в СОУ від них. Такі добірки з'являтимуться у нас на каналі раз на місяць.Топ вакансій вересня від Сил оборони України🕹 Сучасна війна - це дрони та технології. Вони допомагають берегти життяАктуальні вакансії БПЛА, НРК:🔺Оператори, інженери БПЛА у батальйон безпілотних систем 28-ї ОМБр. Досвідчена і вмотивована команда, бойові інструктори, якісне забезпечення, сучасні технології. Більше: 📱+38 077 666 00 12 або на сайті: https://bit.ly/4jfxVSc.🔺Оператори наземних роботизованих комплексів у 92 ОШБр. Бригада забезпечує супровід на всіх етапах долучення, топове навчання на власній базі та усе необхідне спорядження. Більше: https://bit.ly/4cD3CC8 або 📱 +380998321681.🔺Майстри, оператори БПЛА у 59 ОШБр безпілотних систем. Розуміюче командування, надійні побратими, можливості реалізувати себе, підтримка на всіх етапах. Більше: https://bit.ly/4eVRxcr.Звернення до бригад не зобов’язує йти на військову службу. Рекрутери допоможуть підібрати вакансію, яка найкраще відповідатиме навичкам та побажанням людей.Приєднатися до бригад можна також за “Контрактом 18-24”

Історія з ЖК RiverStone, який обгородили парканом, закривши містянам доступ до набережної, тривала кілька років. І от, нарешті, Верховний Суд постановив: набережну закрили незаконно, вона має бути відкритою для всіх.І всі зраділи. Вірніше, майже всі. Мешканці ЖК були не раді.Окрім них, до критики судового рішення підключились власники квартир в інших ЖК із закритими територіями. Аргументи проти зводилися до трьох тверджень:1. До забудови території на місці набережної була недоглянута територія. Забудовник її облагородив власним коштом й обіцяв мешканцям закриту територію, тож мешканці ЖК мають повне право на неї.2. У Києві є багато інших відкритих місць для прогулянок.3. Паркан сприяє безпеці та комфорту: якщо територія набережної буде відкрита, туди прийдуть чужинці й напаскудять. А мешканці сплачують високу вартість за догляд за прибудинковою територією.Однак ці аргументи не витримують критики, а деякі з них є повністю неправдивими.Про це — в нашому сьогоднішньому матеріалі. Читайте докладно