Texty.org.ua | Я почуваюся так, ніби мені 50, і я курив десь із 12 років". Це слова 2...

"Я почуваюся так, ніби мені 50, і я курив десь із 12 років". Це слова 26-річного Андрія. Він був досить здоровим хлопцем, коли у 2022 пішов на війну. Він такий не один. Пришвидшене старіння і хронічні хвороби - це також ціна української незалежності, яку сьогодні платять сотні тисяч людей у війську.Болі в спині практично в усіх, хто носить бронежилет. Окопна стопа у піхоти на позиціях. Контузії, які перестають рахувати. Хронічний стрес і його супутники. Зуби, які "сиплються", і які немає змоги вилікувати. І ще багато, багато різних хвороб і станів.Але чому наші військові платять цю ціну? Адже є медичні служби, а держава має лікувати тих, хто служить?"На папері все інакше, ніж у реальності. Я не витрачаю час на офіційні рапорти, бо знаю, що це не працює", - каже один із наших співрозмовників. Інший розповідає, що віддає перевагу лікуванню в приватних клініках.Тим часом коліщатка держави, яка повинна дбати про здоров'я бійців прямо зараз, обертаються повільно, з натугою. З перспективою на якесь далеке і розмите майбутнє. Держава не дивиться навіть на ті прогресивні корпуси й бригади, які навчилися добре лікувати своїх бійців - і можуть передати досвід.Як з медициною у війську - і як повинно бути? Ми поспілкувалися з військовими, медиками та іншими причетними. Розповідаємо: https://texty.org.ua/articles/117492/ne-lyshe-poranennya-yak-vijna-rujnuye-zdorovya-vijskovyx-i-chomu-neobxidna-profilaktychna-medycyna/