Texty.org.ua

Уже багато місяців поспіль ми порівнюємо дві криві: темпи наступу росіян та кількість їхніх втрат. Були місяці, коли вони рухалися швидше, а втрачали менше особового складу. Але від березня цього року почалися зміни. Як видно на інфографіці в цьому матеріалі, на тлі сповільненого просування росіяни втрачають дедалі більше військових.Можна було б сказати: бінго! Але, на жаль, попри втрати росіяни продовжують повзти, змінюючи тактику на деяких ділянках. Показуємо на мапах, як змінилася ситуація за період з 10 квітня по 28 травня.Коротко:У прикордонні Сумщини, яке півтора місяці тому було відносно стабільним тилом, росіяни перейшли від поодиноких обстрілів до системної повітряної наступальної операції. Вони суттєво активізували диверсійно-розвідувальні дії.На півночі Харківщини відбувся повний розгром наступального угруповання РФ, зупинка просування ворога та перехід Сил оборони України до успішних локальних контрнаступальних дій.На Куп’янському напрямку ситуація загострюється: росіяни створили критичний клин біля Піщаного. Тривають їхні безуспішні спроби прорватися в Куп’янськ наскоком.Краматорсько-Слов’янський напрямок і Часів Яр - триває просування противника. В найближчий час найбільш загрожена Костянтинівка - на нашу думку, її повне захоплення ворогом є лише питанням часу.На Покровському напрямку міська агломерація Покровськ-Мирноград стала зоною найбільших наших територіальних втрат за вказаний період.На деяких ділянках Запорізького напрямку наші Сили оборони перехопили ініціативу. Однак ворог не полишає спроб рухатися вперед.Які тактики росіян зараз, і що можна прогнозувати на найближче майбутнє - читайте або слухайте в нашому матеріалі, і дивіться мапи та інфографіку: https://texty.org.ua/articles/117607/pevna-stabilizaciya-i-nash-vidstup-poblyzu-pokrovska-yak-zminyvsya-front-iz-seredyny-kvitnya/

Упродовж усієї повномасштабки кияни не надто активно користувалися укриттями. За статистикою метрополітену, по максимуму в підземку під час атак спускалося не більше 1% киян. Але віднедавна Росія змінила тактику: десятки балістичних ракет летять одночасно, перевантажуючи ППО. Жахливих прильотів з десятками жертв стало більше. Охочих пересидіти в укритті - теж.Серед них і наш автор. Раніше до нього долинали віддалені звуки прильотів - і він просто перевертався в ліжку на інший бік. Та під час одного з останніх обстрілів ракета влучила зовсім поруч із його будинком, і він вперше пішов до укриття. Разом із ним вибігло багато переляканих сусідів. В укритті вони сподівалися трохи оговтатися, перевести подих. Не вийшло.Навіть у гарно облаштованих укриттях атмосфера буває гнітючою. У сховищі, куди прийшли герої нашого матеріалу, жодного комфорту не було. Підземелля було переповнене, було тісно, душно, бракувало кисню. Люди сиділи в пітьмі, бо світло зникло, а про альтернативне живлення ніхто не подбав. Новий жах після щойно пережитого жаху.Росія хоче зламати мирних громадян - тож такі обстріли, вочевидь, триватимуть. Ризики для киян зростають - але не в усіх вийде пересидіти атаки в придатних для цього місцях. В цій статті ми не кажемо "що робити", це й так ясно. Ми ділимося досвідом - і пропонуємо вам поділитися своїм, адже він має бути почутим. Напишіть у коментарях, як ви пережили останні обстріли, чи відчули потребу сховатися і чи була у вас така можливість.Прочитати або прослухати наш матеріал можна ось тут: https://texty.org.ua/articles/117597/chy-ye-misce-v-ukrytti-masovani-ataky-na-kyyiv-zahostryuyut-problemu-z-ukryttyamy/

Покоління європейських бебі-бумерів пишалося тим, що воно було першим за кілька століть, яке не розв'язало чергової великої війни. Мабуть, їх похвалять за це історики та соціологи - але не економісти.Пенсійна система, яку вони створили "під себе", була виправданою, поки тривав демографічний підйом. Коли пішов спад, вона втратила актуальність. Зараз європейська пенсійна система схожа на гігантську фінансову піраміду. Бебі-бумери, які рано вийшли на пенсію, десятиліттями насолоджуються добробутом, який забезпечує їм менш численне молоде покоління. А європейські політики цьому сприяють, адже 50+ - це люди, які насамперед ідуть на вибори.В США, Японії та Південній Кореї, де немає солідарної пенсійної системи, на плечах молоді немає такого тягаря. В Європі ж, де соціальна держава мала б допомагати всім, дитячі садочки перетворюють на будинки для літніх людей.Ще одна пастка - нерухомість. Так, бебі-бумери брали її під шалені відсотки, але ці іпотеки виплачені вже давно. Кошти, колись витрачені ними на житло, сьогодні - копійки, бо квадратні метри подорожчали в рази. Молодь, яка платить великі податки, аби забезпечити великі пенсії - живе у батьків до 40 років або платить здирницьку оренду.Чи стане в Європі краще для молодих, які зазнають дедалі більшої нерівності порівняно зі старшим поколінням? Чого очікувати середньостатистичній європейській молоді, окрім примарної спадщини? Читайте в цьому песимістичному матеріалі (і напишіть в коментах, чи не додалося у вас євроскепсису)

Серед усіх мобілізованих зараз лише 5 - 10% - люди, які прийшли до ТЦК добровільно. Решта - доставлені поліцією. Так каже один із військовслужбовців ТЦК, з яким ми мали розмову.Що відбувається з військовозобов'язаним після того, як за ним зачинилися двері ТЦК? Напевне, усі ті жахіття, які ви бачили в тік-току та інших соцмережах? Ні.Тих, кого доправляють до ТЦК, наша кореспондентка умовно ділить на чотири групи: фаталісти, симулянти, креативники і залежні. Адекватні лише фаталісти. Всіляка дурнувата, неадекватна поведінка - одна з причин, чому на вході до ТЦК можуть відбирати телефони. На всіх них чекає ВЛК, і її завдання - не "знайти хворобу", а насамперед перевірити, що у людини з медичною документацією. Далі розподіл - ні, не "одразу в штурми, на м'ясо". Наш співрозмовник каже: за те, щоб потрапити в штурмовики, ще треба поборотися, адже для побратимів важливо, хто з ними піде в бій.Цікавий етап розподілу - робота з рекрутерами, які чекають в ТЦК на новачків. Це щось щось на кшталт "швидких побачень". І тут багато залежить від військовозобов'язаного. За деяких із них рекрутери ладні битися.Головна порада від представника ТЦК: щоб потрапити в хорошу бригаду, краще бути ввічливим і не обманювати.Докладно про всю "кухню" ТЦК - читайте в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117578/za-lashtunkamy-tck-yak-rekrutery-byutsya-za-mobilizovanyx-i-chomu-zabyrayut-telefony/

На папері - красиво, на ділі - практично нездійсненно. Так можна охарактеризувати наказ головнокомандувача Олександра Сирського про ротацію, підписаний наприкінці квітня.Генерал підписав його після гучного скандалу з бійцями 14-ї ОМБр, яких "забули" на позиціях і вивели звідти виснаженими, з яскравими ознаками голодування.За Сирським, відтепер бійці мають перебувати на позиціях щонайбільше два місяці. Це якщо коротко, якщо ж розгорнуто - то вимагається, щоб поки на позиціях працює одна група бійців, "в режимі очікування" були ще дві рівновеликі групи - одна в ближньому, інша в дальньому тилу. Заміну треба проводити "впродовж місяця", відстежувати її здійснення мають спеціально відведені для цього офіцери, бійці на нулі мають отримувати все необхідне їм матеріальне забезпечення. За невиконання - жорстка відповідальність.Звучить гарно. І гарно було б, щоб це було можливо так, як прописав генерал. Але ні.Ця схема розбивається об землю, і на це є не одна, а багато причин. В деяких аспектах цей наказ Сирського виглядає як мінімум непрофесійно. Щоб його дотримуватися, армія, яка працює в реальності війни, а не у вигаданому світі, змушена перейти до ерзац-ротацій.Чому наказ Сирського - вдалий політичний хід, який не вирішує проблем? Розповідаємо: https://texty.org.ua/articles/117572/vijskovyj-populizm-proty-realnosti-peredka-chomu-obovjazkova-rotatsija-zsu-buksuye-na-praktytsi/

Чим відрізняється навчання в університеті в Україні і Франції? У цій статті - особистий досвід одного з авторів ТЕКСТІВ, який раніше навчався в Інституті журналістики КНУ ім. Шевченка, а торік вступив до Університету Люмʼєр Ліон.Коротко:Лекцій менше, але прогулювати не вийде. Без причин можна прогуляти лише одну пару з кожного предмета. Прогуляв більше - прощавай, стипендія у наступному семестрі.Викладачі достатньо молоді і часто активно працюють за своєю спеціалізацією одночасно з викладанням. Тому їхній досвід живий, а не книжний.В Інституті журналістики вчать, що бути журналістом - це писати, писати і ще раз писати, тож з першого курсу студенти мусять писати все: від новин до великих статей. У французькому університеті насамперед вчать, як виконати всю підготовчу роботу: знайти тему, визначити проблематику і джерела, спостерігати, шукати деталі, критично мислити. Писати - то вже насамкінець, і спочатку студенти починають з заміток на кілька речень.Інша, ніж у нас, і система оцінювання, і підхід до спортивної підготовки, і доступ до бібліотечних матеріалів, і проживання в гуртожитку. Що працює краще ніж в Україні, а що дратує - читайте докладно, і дивіться фоторепортаж: https://texty.org.ua/articles/117397/vchytysya-bilshe-ne-oznachaye-krashche-yak-vidriznyayetsya-navchannya-v-universyteti-v-ukrayini-ta-franciyi/

Одноразова доза псилоцибіну, активної сполуки "магічних грибів", здатна спричинити анатомічні зміни в структурі головного мозку. Цим можна пояснити терапевтичний ефект при лікуванні депресії, тривожності та залежностей, вважають дослідники.У цьому дослідженні взяли участь 28 здорових учасників, які раніше не вживали психоделіків. Вчені з Каліфорнійського університету зафіксували зміни в їхньому мозку через місяць після прийому псилоцибінових грибів. Спочатку добровольці прийняли одноміліграмову дозу псилоцибіну - достатньо малу, щоб вважатися плацебо. Активність мозку учасників перевірили електроенцефалографією, а в наступні тижні провели низку тестів.Друга доза була вже більшою - 25 міліграмів, і вона викликала потужний психоделічний досвід. Вчені продовжували моніторинг мозку учасників. Вони виявили деякі зміни, які дозволяють обробляти більше інформації, контрастують з процесами старіння та деменції. Учасники також демонстрували покращення самопочуття та ментальну гнучкість.Вчені виявили ще один суто психологічний ефект в ході цього дослідження. Про що йдеться - читайте за посиланням

"Софочка, ти головне смаж, а риба буде!"Це старий одеський анекдот про чоловіка, який повернувся з риболовлі без улову. В Одесі, як і по всій Україні, на час воєнного стану навігація заборонена. Рибалкам не можна виходити в море. Але риба є.Базари заповнені місцевим морським делікатесом. Дунаєчка, яку торгівці відрізняють від норвезького матіаса навіть на око, камбала, стейки з калкана, чорноморська тюлька, яку смажать у клярі і називають "сарделькою", і скати, яких називають морськими котами. Усім цим різноманіттям зустрів нашу кореспондентку ринок Привоз.Одеські рибалки виходять у море попри заборону. Домовляються. Попри те, що дехто з них наривається на міни. Весна - високий рибний сезон, пропустити неможливо, йдеться про заробіток. Ми побували на Привозі, подивились, чим торгують, поговорили з продавцями. А ще - з екологом, який пояснює, чи можна їсти чорноморську рибу на тлі забруднення моря нафтою, олією і всіляким залізяччям з вибухівкою.Читайте - або слухайте - в нашому репортажі: https://texty.org.ua/articles/117516/vy-smazhte-ryba-bude-chym-more-hoduye-odesu/

"Я почуваюся так, ніби мені 50, і я курив десь із 12 років". Це слова 26-річного Андрія. Він був досить здоровим хлопцем, коли у 2022 пішов на війну. Він такий не один. Пришвидшене старіння і хронічні хвороби - це також ціна української незалежності, яку сьогодні платять сотні тисяч людей у війську.Болі в спині практично в усіх, хто носить бронежилет. Окопна стопа у піхоти на позиціях. Контузії, які перестають рахувати. Хронічний стрес і його супутники. Зуби, які "сиплються", і які немає змоги вилікувати. І ще багато, багато різних хвороб і станів.Але чому наші військові платять цю ціну? Адже є медичні служби, а держава має лікувати тих, хто служить?"На папері все інакше, ніж у реальності. Я не витрачаю час на офіційні рапорти, бо знаю, що це не працює", - каже один із наших співрозмовників. Інший розповідає, що віддає перевагу лікуванню в приватних клініках.Тим часом коліщатка держави, яка повинна дбати про здоров'я бійців прямо зараз, обертаються повільно, з натугою. З перспективою на якесь далеке і розмите майбутнє. Держава не дивиться навіть на ті прогресивні корпуси й бригади, які навчилися добре лікувати своїх бійців - і можуть передати досвід.Як з медициною у війську - і як повинно бути? Ми поспілкувалися з військовими, медиками та іншими причетними. Розповідаємо: https://texty.org.ua/articles/117492/ne-lyshe-poranennya-yak-vijna-rujnuye-zdorovya-vijskovyx-i-chomu-neobxidna-profilaktychna-medycyna/

Мабуть, ви вже знаєте, що чутки про "загибель ствольної артилерії" внаслідок дронової війни аж надто перебільшені.Та оскільки ці чутки продовжують циркулювати, ми вирішили розібратись: а як все насправді? Яка роль артилерії у сучасній війні?Міркуємо над цим разом із фахівцем. Віктор Кевлюк, полковник запасу, має велетенський практичний досвід в роботі арти.Один із його висновків: артилерія нікуди не зникає з поля бою. Зникає стара модель її застосування, точніше, моделі - Першої і Другої світових воєн.Нова модель не є остаточною, але вимальовується. Роль і місце сучасної артилерії більше не визначається кількістю гармат. Її ефективність залежить від інших факторів - таких як розвідка, швидкість передачі даних та їх аналіз, логістика, промисловість. "Фактично артилерія перетворюється на величезну розподілену систему обробки даних, де гармата є лише фінальним елементом ланцюжка", - каже Віктор Кевлюк.Артилерія може добре послужити Україні в майбутньому. Наприклад - у неядерному стримуванні, тобто, створенні аналогу ракетного щита без ядерного компонента, але з можливістю завдавати противнику збитків, співмірних із ядерним ударом.Розповідаємо, що робить артилерія зараз, і які є перспективи: https://texty.org.ua/articles/117504/artyleriya-pislya-2022-ho-shcho-pokazala-vijna/