​Путін мав би бути в захваті від поступок, які запропонував йому Трамп від початку своєї каденції. Але він не тішиться.Його ніби застали зненацька. Зусилля Трампа з налагодження відносин залишили російську пропагандистську машину, зовнішню політику та економічну стабільність у гіршому стані, ніж було доти.Про це йдеться у великому аналізі нью-йоркського журналіста Андрія Ривкіна для The Atlantic.Після того, як Трамп енергійно відштовхував Україну та Європу, щоб вести прямі переговори з Путіним - кремлівський диктатор вже не може називати Америку ворогом №1. Натомість йому доводиться зображувати Вашингтон як раціонального партнера на переговорах - навіть тоді, коли російські війська на фронті зазнають болісних уражень від ракет американського виробництва.Він хотів би ділити світ на двох з Трампом - у стилі ялтинської угоди між наддержавами, бажано в тій самій окупованій Ялті. Натомість він змушений годинами розмовляти з мангеттенським мільярдером-забудовником Стівом Віткоффом.Він змушений змагатися із Зеленським за прихильність Білого дому, намагаючись довести, що саме інша сторона втратила контроль.Те, що справді має значення для Росії, - це продаж нафти. І в місяці, що передували поновленому конфлікту між Ізраїлем та Іраном, ціни на нафту впали на 20%. Не вводячи жодної нової санкції, Трамп суттєво посилив фіскальний тиск на Кремль лише завдяки своїй непередбачуваній економічній політиці.Кремль, попри переможну риторику й максималістські вимоги, опинився в незручному становищі. Читайте докладно в нашому перекладі матеріалу The Atlantic