Я_тут_пишу | Робот Місяць і ГучнобобрОдного ранку малий Місяць прокинувся в одному ...

Робот Місяць і ГучнобобрОдного ранку малий Місяць прокинувся в одному ліжку з татом і мамою, таке траплялося коли він не міг заснути. Малий мав мінливий настрій, інколи був дуже тихим, і міг гратися конструктором дуже довго, цілих 20 хвилин. У нього була лампочка у формі місяця на лобику, і в такі тихі моменти, вона спокійно світилася блакитним. А коли він був дуже гучним, йому хотів щоб все було за його правилами. Тоді лампочка мерехтіла червоним. Любив обіймати маму і дуркувати з татом. Був у захваті від гірок, а ще йому подобалося слухати казки.В той день він був одягнений в яскраво червону піжаму з його улюбленими героями мультфільму. — Доброго ранку, синку. — сказала мама Луна.— Ні! Не доброго! — закричав місяць нахмуривши бровенята, в заштореній кімнаті розлився червоний промінець.— Ну, чого ти кричиш? Тато ще не прокинувся. Що трапилося?— Нічого не трапилося! Я не хочу з тобою говорити!Малий підняв свою маленьку ніжку і гучно гупнув по дивану, так, що аж гвинтики в його колінці клацнули. Потім підняв ножку ще раз і націлив її на маму. Як Ви думаєте робот попав?Ні, бо сталося дещо надзвичайне. Посеред дивану, прямо під Місяцем утворилася прірва. Вона була схожа на прихований повітряний вир. Волосся мами взлетіло догори, тато прокинувся і намагався схопити малого бодай за якийсь клаптик одягу, чи металеву ручку, чи ніжку. Та дарма, вир швидко поглинув Місяця і закрився. Так несподівано, як і відкрився. Залишилося лише тихе відлуння голосу малого: “Маааамоооо”!***Віковий смарагдовий ліс. Зелені крони, зелений мох. Гучнобобр шумно йшов по стежині до річки. Його великий хвіст гупав об землю і створював сильні звуки. Його голова і вуха хиталися в такт. Через великі білі передні зуби він висвистував веселу мелодію. Пташки на деревах підспівували йому і здавалося навіть бджоли гудуть в такт. Гучнобобр був важливою персоною тут. Він мав свою школу чемності і слідкував за греблею.Раптом бобер стишив свою ходу і помітив робота на пеньку. — Овва! Хто це тут у нас? Новий крикун? — Гучнобобр підійшов і почав розмову.— Я, я не крикун. Я робот Місяць! — подолавши первинний страх, що наче скував щелепу, гучно сказав малий.— Дуже приємно, а я Гучнобобр. Овва-Бува! І не треба кричати! Бо я теж вмію, як бачиш. — рот бобра збільшивсь і з нього долинув такий сильний звук, що навіть металева шия робота втягнулася а вуха закрилися. — Та чого ти кричиш? — запитав малий.— А ти? Гм-Хм. — запитав Гучнобобр. — Ну я, цей, не знаю я! — обурено сказав Місяць, насупив брови і склав рученята в замок.— Не знаєш? Ото і є проблема. Нічого в нашій школі ти знайдеш відповідь. І не кажи мені, що ти малий, бо я знаю, що тобі вже 4 роки. Егеж-Єж!Гучнобобр попрямував далі по стежині ляпаючи хвостом. Робот Місяць ніяк не міг наважитись підти за ним. Сльози наверталися на оченята було моторошно, здавалося переляк морозив його металевий корпус. — Гей-Бей! Малий ти будеш йти чи ні? Я бобер простий, довго чекати не буду.Нічого робити робот місяць зліз з пенька і зашелестів по стежині за бобром. — Далеко нам йти? — майже хникаючи запитав малий.— Ні, тут за лісом одразу річка і моя школа. А ти що, рюмсати збираєшся? Я знаєшь теж малим часто нюню пускав. Одного разу я плив з мамою по річці і плакав, бо не хотів сам гребти лапками. А коли я затих, мама мені каже: Молодець що заспокоївся. А я їй — я не заспокоївся, я відпочиваю! Ги-ги! “Завжди важливо бути ввічливим, сину. А кричати, то взагалі не рішення, то зло-мло!” - дала мама мені тоді таку пораду.Далі буде 💗