Я_тут_пишу | Вчора не було часу написати. Конференція забрала всі мої сили та можли...

Вчора не було часу написати. Конференція забрала всі мої сили та можливості.Другий день The Power of Storytelling.Андраш Пето розказував про те, як автократія парадоксально стимулює інновації. Та як виживає журналістика у сучасному політичному світі.Robin Kwong говорив про парадокс нашого часу: ми живемо в епоху гіпер-доступності — будь-хто на відстані відеодзвінка, весь світ читає наші твіти. І при цьому почуваємося дедалі самотнішими. Ми ховаємося в соціальних бульбашках серед схожих на нас — і втрачаємо той середній простір, де можна зібратися разом навколо важливих моментів життя.Кріс Джонс — про те, як створювати тексти які не відпускають.Натан Трол мав говорити про "Narrating the Unlivable" та його книгу про дітей які загинули в Палестині. Але не зміг прилетіти з Тель-Авіва. Через війну. Він вразив мене своєю позицією — американець який живе в Єрусалимі і пише про Палестину.Лана Басташіч — авторка "Упіймати кролика" — багато розповідала про свій тернистий шлях як авторки та сказала просто: "Нам треба більше злих жінок у світі."Остання доповідь. Jacqui Banaszynski — пулітцерівська журналістка, яка писала про СНІД, голод, війни. Жінка, чия кар'єра триває вже 40 років. Вона закрила конференцію.Показала соняшники, які намалювала переживаючи за Україну, яку вона любить.Потім показала твіт журналістки Lizzie Johnson. Та написала його з Києва в лютому — щойно її звільнили з Washington Post прямо з зони бойових дій. "Прокидаюся без світла, тепла і води. Знову. Але робота тут триває. Пишу олівцем — чорнило замерзає — при світлі фар."Цей пост зібрав 6 мільйонів переглядів.Тема конференції: Hope is a choice. Надія — це вибір. Не почуття. Не обіцянка. Це дія. І як би важко не було її втілювати — треба рухатися.