Усіх з прийдешнім Новим Роком! ☕️#50різдвянихвправ🕯 День 31–32. Спостереження ялинкиЯк же жарко в цій квартирі. Усі мої голочки вже повисихали, і я дедалі частіше впускаю кульки. Добре, що ці люди додумалися повісити знизу ті, що не б’ються. Ненавиджу звук розбитого скла.А ще цей клятий собака. Чого він постійно лазить підо мною, хитаючи мої тендітні гілочки? Кожен його дотик — справжній голкопад. Він дуже необережний.О! Та що ж це таке?! Знову несуть стіл у залу. Будуть їсти в мене на очах. Тільки тиждень тому сиділи переді мною й нахваляли страви — а про мене й не згадали. А якщо й згадають, то лише обговорюючи іграшки. Я для них просто вішак.Ох, життя-буття…Мені б зараз назад у ліс. Ловити перші прохолодні сніжинки гілочками. Гойдатися в такт вітру й потопати в снігу, а не в гірляндах. Я так люблю милуватися першим снігом на собі — він кутає мене, ніби шубка, зіткана з тисячі заморожених кристаликів найрізноманітнішої форми. У ній ти — королева.А тут, у прикрасах, я радше голлівудська красуня. Теж непогано, якщо любиш таке світське життя.А це ще що?! Що вони мені пхають під низ?! Лісовий боже… Та що ж це таке. Гей! Обережніше з коробками! Ну от, ще одну гілочку заламали. Стільки подарунків, що всі й не влазять мені.І хто придумав дати собаці такого великого м’яча? Він же знесе мене на своєму шляху.Фух. Це точно востаннє, що треба перетерпіти. Сьогоднішня ніч — і все.Далі спокійне життя.А потім… потім переродження. І новий шлях