#50різдвянихвправ🎄 День 22. Вітрина магазину— Ох і пощастило мені стояти тут, у центрі Львова, біля цілої ялинкової стіни, — подумала конячка, тамуючи радість.Її щойно виготовили на замовлення затишної кав’ярні й привезли на місце. Тіло з цупкого картону вкрили золотистою фарбою, а на шию зав’язали білий бантик — він їй дуууже подобався.Конячка сумирно стояла, позуючи для фотографій туристів, і лише зрідка кидала погляд намальованими білими очима позад себе. Її вабили золоті кульки на гілках ялинок — такі ж блискучі, як і вона сама. А найбільше приваблювала зірка з хвостиком, що, здавалося, й досі летіла десь за спиною.Увечері, коли світло ліхтарів і теплі відблиски жовтих гірлянд заповнювали вулицю, все навколо сяяло. Можна було відчути себе моделлю на розкішному подіумі. Та конячка вже починала втомлюватися. Їй хотілося сховатися за скло кав’ярні на ніч, щоб її ніхто не чіпав.Ну або хоча б заскочити на верх цієї смарагдової стіни позаду — у ролі кульки — й просто споглядати перехожих.Та до півночі ще ген-ген.Можливо, на Різдво станеться диво — і вона таки опиниться на самій верхівці ялинки.