#я_читаюАна Хван — «Кохання»Ще один любовний роман у моєму читацькому досвіді — і ще одне підтвердження того, що цей жанр не зовсім мій. Чому читала? Бо іноді варто зануритися у щось нетипове, щоб розширити горизонти й познайомитися з новими авторками.То що ми маємо: солодку, як на мене, занадто ідеалізовану історію з реального життя. Він — неймовірно багатий, успішний, «10 із 10», як зараз кажуть. Але, звісно, з власними темними заїздами та тоталітарними рисами. Вона — юна студентка, наївна, щира, вірить у кохання на все життя.Не важко здогадатися, куди поведе сюжет. Навіть якщо на початку авторка всіма силами намагається переконати нас, що вони ніколи не зможуть бути разом. Він — холод, вона — сонце. І ти невільно стежиш за тим, чия стихія переможе.Чи бувають любовні романи без хепі-енду? Поки не знаю, прочитала замало, щоб дати відповідь. Але мушу визнати: у цих солодких історіях є свій плюс. Їх читаєш швидко, ніби ковтаєш ковток чаю після важкого дня. Вони дають змогу відволіктися від напруженості реального життя, зануритися у щось легше, нехай навіть надто ідеальне.