Одна глава з книги моєї двоюрідної прабабці Наталії Кошурнікової.Вона була наймолодшою в родині моїй пра пра бабці. А найстаршою була саме моя прабабця Євдокія (Євдотья).Федосья - одна з моїх пра пра бабусь по лінії тата, мати Євдокії (моєї прабабці)==З книги «Родовід нашої родини», Кошурникової Н.Ф.==Феодосія Степанівна СелезньоваДата і місце народження: травень 1884 р., В’ятська губернія, д. СелезньовоДата і місце смерті: 12 квітня 1974 р., м. КіровПрожила 90 роківБатько: Лучников Степан ВасильовичМати: Лучникова ОленаСестра: Лучникова Аксинія СтепанівнаЧоловік: Селезньов Федір ІвановичДіти: Наталія, Анна, Іван, Євдокія, ОлексійУ різний час проживала: с. Селезньово, с. Афанасьєво, м. Кіров (Кіровська обл.)==З книги «Родовід нашої родини», Кошурникової Н.Ф.==Дім діда Степана стояв на горі, неподалік джерела, з якого жителі села брали воду. Джерело витікало з гори, вода була найчистіша, крижана — одним словом, «свята».З високої гори вікна будинку виходили просто на Каму, краєвид був чудовий у будь-яку пору року! Дружина діда — Олена — була родом із села Пура, за 8 км від Бісерова, за рікою Камою.Федосія ще в молодості приглянула собі нареченого — Федора з сусіднього села. Він був статний, товариський, але дуже бідний.Думаю, близько познайомилися вони на «ігрищах» (у літні свята обидва села гуляли до пізнього вечора, ходили ігровою доріжкою з села в село парами, взявшись за руки, перетікали струмком і співали пісні, одну з них я й досі пам’ятаю: «Во ку, во кузнице, во кузнице молодиє кузнеци…»). Узимку на свята збиралися в чиїйсь хаті, влаштовували танці й ігри. Навіть я в дитинстві брала участь у таких святах: водили хороводи, співали ігрові пісні.Схоже, одне з таких свят і поклало початок сімейному життю моїх батьків. Батько прийшов жити до Федосії.Молоді рокиСвого часу батько служив в армії в Іжевську, тоді мама часто їздила до нього, спогадів про це в неї було безліч. Мама називала Іжевськ «Юж», а добиралася туди пароплавом, палуба якого була завалена кавунами, що було для неї дивиною. Там вони з батьком сфотографувалися — як зараз пам’ятаю ту світлину: батько у військовій формі, схожий на лихого козака, а мама — в довгій широкій спідниці з гарним фартухом. Красива була пара.ЖиттяМоя мати зовні нічим не вирізнялася, була звичайною жінкою. Обличчя видовжене, ніс довгий. Усе життя вела господарство й робила це дуже вправно, як казали — «приводила все до діла». Батько також працював не покладаючи рук, у результаті наша родина була добре забезпечена їжею та одягом.У господарстві тримали корову, нетеля (молоду корову), теля, овець, курей і обов’язково свиню. Свиню мама годувала так, щоб вона не була надто жирною, носили для неї з поля траву-молочник, «вітамінізували» її. За мого часу в господарстві були ще кролі та кози. На всю зиму заготовляли брусницю й журавлину, що росли на болотах уздовж берегів Ками. Влітку постійно збирали ягоди, варення з них не варили, але їли досхочу — з молоком, сметаною, з цукром.У річках Чус і Кама ловили рибу, їли її свіжою або сушили на зиму. Пам’ятаю, в коморі була довга жердина, на ній висіли: мішок сушеної риби, мішок сушеної черемхи, мішок сушених грибів і сушки, куплені в магазині. У сінях стояла діжка з квашеною капустою.Як зараз пам’ятаю мамині страви. Зварить звичайний суп — а їси, аж пальчики оближеш. У каструлю клала обов’язково два шматки м’яса — свинину й яловичину, заливала водою і ставила в піч. Коли м’ясо добре упріє, заправляла суп — і до обіду він був готовий. М’ясо викладала на тарілку, розбирала й ставила на стіл, іноді ще попередньо підсмажувала.А який вона варила холодець! М’ясо в ньому було шматками.Риби їли вдосталь у будь-якому вигляді: варену, смажену, сушену. Киселі варила вівсяні, крохмальні, горохові. Щонеділі обов’язково пекла шаньги з картоплею, пироги з капустою, меленoю черемхою, робила рибники (пироги з рибою).