#теорії #персоналії #дракониСпроба Мірака вирватись з тентаклів Гермеуса Мори досить трагічна. Згідно з теорією, яку часто обговорюють серед фанатів, Міраак намагався використати душі драконів не лише для посилення своєї сили, а й як засіб звільнення. Але як це взагалі могло б працювати?

"Душі" драконів це не просто їхня життєва енергія. Так, ігромеханічно здатність поглинути душу працює лише для прокачування криків, але в лорі все глибше. Душі є частинами самої сутності Акатоша, часу і творіння. Коли Драконородний поглинає душу дракона, він засвоює частину втіленого знання, пов’язаного з самим потоком часу. Тому, якщо Міраак справді міг накопичувати ці душі, він, можливо, прагнув не просто стати сильнішим, а досягти точки, де його власна сутність могла б прорвати межу між планами — витягнути себе з Облівіону, використовуючи енергію, що належить самому часу. Завершення кризи Облівіону не означає, що жодна істота більше не може пройти між світами. Бар’єр, створений Мартіном Септимом, що став Акатошем, запобігає повномасштабному вторгненню Даедра у світ смертних, але не забороняє смертним подорожувати до інших планів. Саме тому Мірак, як смертний, ув’язнений в Апокрифі, міг шукати спосіб повернення. Його використання Каменів Всетворця, могло бути спробою створити “якорі Мундусу”, як у Молаґа Бала — структури, здатні прив’язати його сутність назад до світу живих. У підсумку, ця теорія малює Міраака не просто як антагоніста, а як трагічну постать — в’язня, який прагне вирватися з-під влади божества, використовуючи набуті у Апокрифі знання.[звідси]___________The Elder Scrolls українською