Реакція на травмуВійна ламає не всіх, але торкається кожного. За різними міжнародними дослідженнями, від 25 до 40 % військових після бойових дій мають симптоми посттравматичного стресового розладу. Водночас, понад 60 % не розвивається ПТСР, навіть переживши прямий контакт зі смертю, пораненнями та руйнуваннями. Ця цифра шокує не менше, ніж інша: майже 100 % людей після травмуючих подій мають гостру стресову реакцію, але лише в частини вона «застрягає» і перетворюється на ПТСР.Чому так відбувається?На розвиток або «недорозвиток»ПТСР впливають три ключові групи факторів: 1. Фактори до подіїДосвід попередніх травм, дитинство, психічний стан до війни, рівень підтримки, навички саморегуляції. 2. Фактори самої подіїРеальна загроза життю, інтенсивність бою, тривалість стресу, кількість загиблих, поранених, побачених тіл, руйнування, відчуття повної безпорадності. 3. Фактори після подіїЧи був час на відновлення, чи є підтримка побратимів і сім’ї, чи дозволено «не бути сильним», чи є доступ до психологічної допомоги. Коли людина переживає травмуючу подію, організм входить у режим виживання. Реакції можуть бути різні — і всі вони нормальні: • шок і ступор; • жах або повна емоційна порожнеча; • оніміння тіла; • провали в пам’яті; • відчуття, ніби це сталося «не з тобою».Травма не має універсальної форми. Реакція залежить від віку, підготовки до події, масштабу втрат — фізичних, емоційних, духовних, втрати побратимів, оселі, звичного світу. Важлива правда, про яку рідко говорять прямо: звернення по професійну допомогу знижує ризик хронічного ПТСР у рази і суттєво скорочує час відновлення.Твоя головна мета — не «забути» і не «стерпіти». Твоя мета — прожити наслідки, незалежно від того, що сталося і чому та вийти по інший бік цього кордону усвідомлено, живим і стійким.#психологічна_підтримка #18АК18 АК | Facebook | Youtube | Instagram