Вікторія з Дніпра підписала контракт зі 101-ю окремою бригадою ТрО . Побратими давно називають просто «Панночкою». Її тридцять п’ять років - це вік безпомилкової впевненості, за якою стоїть чимало: роки на дніпровській «швидкій», де кожна зміна вчить приймати рішення за секунди, дипломи медичного коледжу в Дніпрі та Харківського університету, а також нескінченні онлайн-марафони та міжнародні конференції. Вона вільно володіє англійською і навіть трохи знає Ідіш — мову, що колись лунала у затишних двориках її дитинства.Крові вона не боїться давно. Руки роблять усе автоматично й без найменшого тремтіння: може і швидко перев’язати розбиту кінцівку, і накласти міцні шви. Вікторія вчиться щомиті, бо зупинка в її професії дорівнює зупинці серця.Контракт на три роки зі 101-ї обр ТрО вона підписала усвідомлено. Порадив давній друг сім’ї – він служить у 101 обр ТрО. — Я багато можу, — спокійно каже Вікторія, — Я можу допомогти вижити. Це важливо. Я хочу, щоб мої знання та досвід принесли користь хлопцям на фронті.
Він рятує життя побратимів - історія Володимира на позивний «Зуб».Володимир родом із Закарпаття. До повномасштабного вторгнення він жив звичайним мирним життям у рідному селі Порошково, що на Ужгородщині. Працював у лісі, тримав власне господарство, худобу та навіть доглядав трьох коней. Але лютий 2022 року змінив усе. Перше, що зробив Володимир у перші дні повномасштабного вторгнення - убезпечив найдорожчих, відправивши дружину з донькою за кордон. А далі без вагань пішов до ТЦК і вступив до лав 101 окремої бригади територіальної оборони. Взимку 2023 брав участь у боях за Бахмут. На позиціях поблизу села Кліщіївка «Зуб» тримав оборону як кулеметник. Згодом опанував фах бойового медика взводу/Сьогодні Володимир на посаді головного бойового медика роти вогневої підтримки. Його головне завдання - евакуація поранених. Тут ідеально поєдналися два його досвіди: він сам сідає за кермо і сам надає невідкладну домедичну допомогу. «Зуб» завозить на передній край бійців та необхідні вантажі, вивозить поранених.
🕊 Пішла у ЗСУ після загибелі друга: 18-річна Анастасія з Глухова вирішила стати до лав Збройних Сил України, щоб захищати рідну землю. Дівчина ухвалила це рішення після того, як минулого року на війні загинув її близький друг, який служив у Нацгвардії. Про історію юної захисниці розповіли в 101-й окремій бригаді Територіальної оборони Закарпаття.До служби у війську Анастасія навчалася на кондитера та працювала в одному із закладів харчування. За її словами, близькі та друзі відреагували на її рішення спокійно.
«Я завжди була дуже активною, всі знають про мій бойовий характер. Тому ніхто сильно не здивувався», — ділиться дівчина.
Анастасія через інтернет знайшла контакти служби рекрутингу і повідомила про своє бажання підписати контракт, оскільки там уже служать її знайомі. Вони розповідали про дружню атмосферу та міцну підтримку всередині колективу, що й стало вирішальним фактором.Зараз військова вирушає до навчального центру, де пройде курс базової військової підготовки, а після цього — додаткову адаптацію в бригаді. Надалі Анастасія планує опанувати спеціальність пілота БпЛА: «Переконана, що саме у складі екіпажу БпЛА я зможу бути ефективною і внести свій вклад у захист рідної землі від ворога!»🙂 підписатися
5 міфів про агресію, в які давно час перестати віритиПро агресію часто говорять лише як про щось небезпечне, токсичне або руйнівне. Але правда в тому, що сама по собі агресія не є ворогом. Це внутрішня сила, яка може або допомагати діяти, або виходити з-під контролю й бити по всьому навколо.Річ не в тому, щоб “не злитися”. Річ у тому, щоб розуміти свій стан і не дозволяти йому керувати тобою.Міф 1. Агресія — це завжди зривНе завжди. Часто це нормальна реакція на тиск, небезпеку, порушення меж, втому або постійне напруження.Коли психіка і тіло працюють у режимі перевантаження, напруга шукає вихід. Агресія в цей момент — не слабкість, а сигнал: ресурси на межі.Міф 2. Злість — ознака слабкої людиниНі. Злість відчувають усі.Питання не в тому, чи є вона у тебе, а в тому, що ти з нею робиш. Одна людина зривається на близьких, інша — збирається, бере себе в руки й діє точно. Саме в цьому і різниця.Міф 3. Агресію треба просто придушитиПридушена агресія нікуди не зникає. Вона накопичується, а потім виходить у найгірший момент: у словах, у конфліктах, у різких діях, у виснаженні.З нею працює не заборона, а перенаправлення: у рішення, у рух, у дію, у чіткі межі.Міф 4. Якщо часто дратуєшся — з тобою щось не такІноді причина не в “характері” і не в “поганій психіці”.Часто за роздратуванням стоять банальні, але серйозні речі: недосип, перевтома, хронічний стрес, відсутність паузи, життя в постійному напруженні.Організм не ламається — він подає сигнал, що далі так не можна.Міф 5. Агресія завжди руйнуєНекерована — так. Керована — навпаки, може допомагати.Вона додає рішучості, тримає фокус, допомагає швидко реагувати, не завмирати у критичний момент і відстоювати важливе.Коли людина вміє тримати себе, агресія стає не хаосом, а ресурсом.Що варто пам’ятатиАгресія — це енергія. Її не треба боятися або соромитися. Її треба вчасно помічати, розуміти і тримати під контролем. Бо проблема не в тому, що всередині є злість. Проблема починається тоді, коли злість починає керувати людиною.Головне:не кожна агресія небезпечна.Небезпечна — некерована.#18АК18 АК | Facebook | Youtube | Instagram
19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила Тризуб як Малий Державний Герб України, визначивши його головним елементом Великого Державного Герба. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті - національний символ українців часів визвольних змагань XX століття.Тризуб має тисячолітню історію. У давнину він був знаковим символом роду Рюриковичів - правителів Русі. За часів Української Народної Республіки Тризуб офіційно став державним гербом, що підкреслило тяглість державотворчих традицій. У XX столітті він перетворився на символ боротьби за незалежність, через що радянська тоталітарна система затаврувала його як “націоналістичний знак”.Відновивши незалежність у 1991 році та обравши Тризуб державним гербом, Україна підтвердила свою роль спадкоємиці традицій УНР.Сьогодні, під час відсічі російської агресії, наш герб став уособленням стійкості, героїзму та незламності всього народу. Тризуб об’єднує українських захисників, які виборюють суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.
Психологічний клімат у підрозділі: фундамент виживання, довіри і боєздатностіВійна — це не тільки зброя, позиції і накази. Це перш за все люди. І саме психологічний стан підрозділу визначає, чи стане він єдиним організмом, здатним витримати найважчі випробування, або розсиплеться під тиском страху, втоми, конфліктів і внутрішніх травм.Психологічний клімат — це не абстрактна річ і не слова психологів. Це те, як солдати дивляться один на одного. Як говорять між собою. Як реагують на втрати. Як виконують накази. Як сплять. Як мовчать. І чи відчувають поруч плече.Підрозділ із здоровим психологічним кліматом — це підрозділ, де люди не лише воюють, а й підтримують одне одного. Де є відчуття сенсу, справедливості і взаємної відповідальності.Якими мають бути командириКомандир — це не просто звання і посада. Це психологічний центр підрозділу. Люди дивляться на нього навіть тоді, коли він цього не помічає.Справжній командир:не кричить там, де потрібно пояснювати;не принижує — бо приниження руйнує довіру;не показує паніку, навіть якщо сам боїться;говорить правду, наскільки це можливо;не створює ілюзій, але дає надію.
Командир задає тон. Якщо командир цинічний — підрозділ стає байдужим. Якщо командир несправедливий — виникають конфлікти. Якщо командир слабкий психологічно — страх розповзається як інфекція. Найсильніший командир — не той, кого бояться, а той, кому довіряють. Бо страх змушує виконати наказ один раз. Довіра змушує виконувати завжди.Чому солдати мають слухати командирівСлухати — це не сліпа покора. Це усвідомлення ролі. У бою немає часу на довгі дискусії. Є секунди, від яких залежить життя. Ієрархія існує не для приниження, а для виживання.Коли солдат довіряє командиру:він витрачає менше психічної енергії на сумніви;він швидше реагує;він менше панікує.
Найбільша психологічна небезпека — це хаос у головах. Коли кожен думає, що знає краще, підрозділ перестає бути єдиним. Слухати командира — це не про гордість. Це про шанс повернутися живим.Психологічні вороги підрозділуЄ речі, які повільно вбивають навіть сильні колективи:постійна несправедливість;токсичний гумор і приниження;алкоголь як спосіб втечі;замовчування проблем;відсутність чесних розмов після складних подій.
Найнебезпечніше — це коли кожен починає замикатися у собі.#Психологічна_підтримка#18АК18 АК | Facebook | Youtube | Instagram
Реакція на травмуВійна ламає не всіх, але торкається кожного. За різними міжнародними дослідженнями, від 25 до 40 % військових після бойових дій мають симптоми посттравматичного стресового розладу. Водночас, понад 60 % не розвивається ПТСР, навіть переживши прямий контакт зі смертю, пораненнями та руйнуваннями. Ця цифра шокує не менше, ніж інша: майже 100 % людей після травмуючих подій мають гостру стресову реакцію, але лише в частини вона «застрягає» і перетворюється на ПТСР.Чому так відбувається?На розвиток або «недорозвиток»ПТСР впливають три ключові групи факторів: 1. Фактори до подіїДосвід попередніх травм, дитинство, психічний стан до війни, рівень підтримки, навички саморегуляції. 2. Фактори самої подіїРеальна загроза життю, інтенсивність бою, тривалість стресу, кількість загиблих, поранених, побачених тіл, руйнування, відчуття повної безпорадності. 3. Фактори після подіїЧи був час на відновлення, чи є підтримка побратимів і сім’ї, чи дозволено «не бути сильним», чи є доступ до психологічної допомоги.
Коли людина переживає травмуючу подію, організм входить у режим виживання. Реакції можуть бути різні — і всі вони нормальні: • шок і ступор; • жах або повна емоційна порожнеча; • оніміння тіла; • провали в пам’яті; • відчуття, ніби це сталося «не з тобою».Травма не має універсальної форми. Реакція залежить від віку, підготовки до події, масштабу втрат — фізичних, емоційних, духовних, втрати побратимів, оселі, звичного світу. Важлива правда, про яку рідко говорять прямо: звернення по професійну допомогу знижує ризик хронічного ПТСР у рази і суттєво скорочує час відновлення.Твоя головна мета — не «забути» і не «стерпіти». Твоя мета — прожити наслідки, незалежно від того, що сталося і чому та вийти по інший бік цього кордону усвідомлено, живим і стійким.#психологічна_підтримка #18АК18 АК | Facebook | Youtube | Instagram
🫡Командир і психологічний стан підрозділуУ підрозділі немає «загального настрою». Є настрій командира і він множиться на всіх. Бійці чують накази, але як показує досвід, копіюють інше: як командир тримається під обстрілом, як реагує на помилки, як говорить, коли втома вже за межею. Командир може не посміхатись.Він може бути жорстким та не має права бути хаотичним у своїх діях. Один зрив — і тріщина йде по всьому підрозділу. Одна спокійна реакція — і паніка гасне ще до вибуху.Психолог не живе з підрозділом щодня. Командир — так, тому саме він першим бачить: хто «випав», хто тягне на зубах, хто мовчить занадто довго. Сильний командир не грає в героя. Він тримає рамку. Він знає, що контроль починається з себе.Люди не ламаються від війни. Вони ламаються від хаосу, знецінення і байдужості. І, знаєте, психологічна стійкість — це не «про м’якість».Виживання і виконання задач – ось ключові питання. ❗️Запамʼятай просту річ: підрозділ тримається рівно настільки, наскільки тримається його командир.#психологічна_підтримка#18АК18 АК | Facebook | Youtube | Instagram
«Грошові виплати у разі поранення, захворювання». Військовослужбовець у разі поранення, травми чи захворювання має право на наступні грошові виплати: - Допомога у розмірі 100 000 грн за контузію, травму, каліцтво, пов’язані з захистом Батьківщини (при виконанні завдань за бойовим розпорядженням), яка виплачується щомісяця протягом всіх періодів лікування в стаціонарі або перебуванні у відпустці для лікування після тяжкого поранення. - Компенсація за будь-яке ушкодження здоров’я (інвалідність, часткову втрату працездатності внаслідок поранення, контузії, травми, каліцтва чи захворювання), отримане при виконанні обов’язків військової служби. На розмір цієї виплати впливає ступіть втрати працездатності чи встановлення групи інвалідності, а також причинний зв'язок з військовою службою. - Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, яка виплачується щороку у розмірі місячного грошового забезпечення військовослужбовця. - Грошова допомога на оздоровлення, яка виплачується щороку у розмірі місячного грошового забезпечення військовослужбовця незалежно від матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
В кафедральному храмі ПЦУ в м. Ужгород відслужили літію за полеглими воїнами 101-шої окремої бригади Закарпаття ТрО Збройних Сил України. 15 травня 2023 р., в кафедральному храмі апостола українського Андрія Первозваного Мукачівсько-Карпатської єпархії Православної Церкви України в м. Ужгород, було відслужена заупокійну літію за полеглими смертю хоробрих і героїв українськими воїнами-захисниками та полоненими 101-шої окремої бригади Закарпаття територіальної оброни Збройних Сил Закарпаття, які загинули при виконанні священного військового обов’язку в ході російсько-української війни 2014 – 2023 рр., зокрема, в районі боїв під м. Бахмут, в Сумській області та в інших районах ведення бойових дій. Поминальне богослужіння очолив Преосвященніший Віктор Бедь, єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією Православної Церкви України, військовий капелан, президент Карпатського університету імені Августина Волошина у співслужінні архімандрита Спиридона Дудина, намісника єпархіального Свято-Миколаївського подвір’я/монастиря в смт Чинадієво Мукачівського району, благочинного Ужгородсько-Мукачівського міжрайонного благочинна та ієрея Іллі Канакіна, в. о. ректора Ужгородської української богословської академії, священика даного кафедрального храму. Слава героям!
TGLIST.COM.UA
