розумію, що ти можеш впоратися з усім сама. але якщо твоя ласка, то я хотів би бути поряд. як би круто було, якби стосунки будь-якого штибу починались такими словами! або хоча би в перспективі приходили до такої точки. мені тут йдеться про фундаментальну повагу і визнання цінності людини, яка поруч. а також про змогу висловити це і сміливо ословити вголос. про партнерство. і тут вже мова не лише про кохання як почуття інтимного між двома. але й про стосунки професійні, дружні, родинні. ба навіть із собою.прочиталась «Привіт, красуне» Енн Наполітано. і читалась вона часто на пляжі Дніпра, в компанії моєї красуні, моєї Енн. і яке цікаве співпадіння — одними з центральних стосунків у романі є батьки — діти.книзі на goodreads поставила 3/5 ⭐️. але вона насправді хороша. така ніби історія Елени Ферранте «Моя неймовірна подруга» на додачу до «Маленьких жінок» Олкот, але з чітким акцентом на стосунках мати — донька, батько — донька. і саме в цих відносинах мені зімпонувало те, як авторка «Привіт, красуне» намагається розширити образ книжкових героїв, що виконують батьківські ролі. по-перше, ці батьки більш сучасні, а з тим ближчі нам і зрозуміліші; а по-друге, вони значно більш ірраціональні, як і належить бути живим людям, на мою думку 😁 але не настільки, аби в книзі розводити чорнуху з накротиками, безпризорними дітьми, тощо.не переказуватиму сюжет. історія доволі багатогранна, і я щось не здатна одним-двома реченнями окреслити її основну лінію. але її мінус в тому, що в певний момент десь у середині книги вона грузне і слабне, хоч авторка і знаходить цьому рішення ближче до фіналу. як на мене, її можна було б ще по-редакторськи підшліфувати.загалом враження хороші. мене всьо устраює, тим паче зараз складних книг я не вивожу.а що у вас із останнього прочитане?