останні кілька днів здаються по-особливому сюрними. схоже, мій мозок починає не вивозити чи не довивозити усю цю кислотно-бридотну мішанину всього, що відбувається довкола у моєму інфопросторі:прильоти в місті; шалені рекламні кампанії зі знижками на все на світі, чим я коли-небудь могла хоч раз поцікавитися в інтернеті; сімʼї, що вистрибують з третього поверху, аби врятуватись під час рашистського обстрілу, ламаючи ноги, хребти і, на жаль, втрачаючи життя; водночас кожен другий допис в інсті реве вояж-вояж із космічно популярного фільму; робочий запуск одразу кількох святкових проектів і анлім комунікацій по ним; блекаути і це безкінечне ревіння генераторів на вулиці… а ще страшенна сірість і темні-темні ранки.сьогодні о 8 годині відвезла дітей в садок, захопила в улюбленому кафе капуч, йшла додому починати робочий день і ледь стримала сльози — на рівному місці просто захотілося розревітись!і не те щоб у мене були якісь проблеми — в тому й справа, що у мене на особистому рівні все окей, настрій продовжувати впахувати з допустимою похибкою на вихідні. але отак щьолк — і ти відчуваєш, що ще трішки цієї каруселі, і щось із твоєю кукухою може піти не так.народ, ви як взагалі?