«Людина нібито не літає… А крила має», - писала Ліна Костенко.Є професії, справжню велич яких особливо гостро розумієш під час війни. Медики - саме з таких. Їхня місія - не перемагати ворога, а перемагати смерть. Вони не питають, хто перед ними, не ділять людей на своїх і чужих, не питають про переконання чи походження. Вони просто роблять усе, щоб людське життя тривало.Але ця війна не знає милосердя. росія цілить і в тих, хто без зброї. Цілить у лікарні, пологові, машини швидкої, бригади екстреної допомоги. У тих, хто їде на допомогу туди, де щойно було найнебезпечніше.В Україні загинули щонайменше 510 медичних працівників. У Харкові війна забрала життя одинадцяти наших медиків. Лікарів, медсестер, акушерки, лаборантки, людей, які багато років працювали для харків’ян - і до останнього залишалися вірними своїй справі.Завтра, 10 липня, в Україні вшановують пам’ять загиблих медиків. Я прошу усіх українців долучитися до цієї пам’яті. Розмістити їхні фото у соцмережах. Поставити рамку на Facebook. Прийти з квітами до їхніх портретів у лікарнях.У Харкові у всіх медзакладах облаштовані спеціальні меморіальні локації, де можна згадати тих, хто рятував наші життя - і не зберіг своє. Бо пам’ять про загиблих медиків - це не лише наша вдячність. Це міра нашої людяності.Вічна пам’ять загиблим медикам.Честь і вдячність усім, хто продовжує їхню справу.
За минулий тиждень у Харкові зафіксовано 24 обстріли. Ворог бив по місту КАБами, FPV-дронами, зокрема на оптоволокні, БпЛА типу «Італмас», «Молнія» та «Шахед». На жаль, вибухи лунали майже скрізь: у Холодногірському, Шевченківському, Київському, Основ’янському, Новобаварському, Слобідському, Салтівському та Індустріальному районах. Були пошкоджені житлові будинки, приватний сектор, вікна, фасади, дахи, дороги, автомобілі, складські та господарські приміщення, об’єкти інфраструктури. Були влучання біля багатоповерхівок, у приватні домоволодіння, у проїжджу частину, на території підприємств, поблизу та безпосередньо по АЗС.Вже не вперше хочу звернути увагу на ситуацію навколо автозаправних станцій. Очевидно, що ворог цілеспрямовано обрав їх як мішені. З огляду на це, дуже прошу всіх містян та гостей Харкова не затримуватися там без нагальної потреби. Безумовно, краще планувати візит на АЗС, коли немає повітряної небезпеки: швидко залили пальне - і рушили далі, не створюючи черг. Принагідно наголошую, що жодного дефіциту бензину чи дизеля в місті немає. І ми перебуваємо в постійній комунікації з мережами АЗС щодо заходів безпеки.Звісно, також місцева влада готова і буде максимально сприяти будь-яким ініціативам, що здатні реально підвищити безпеку харківʼян, зокрема і встановленню антидронових сіток. Але остаточне слово тут - за військовими. Саме вони оцінюють ризики, доцільність, місце встановлення й ефективність таких рішень. Наше завдання - допомогти там, де фахівці бачать у цьому реальний сенс і додатковий захист для людей.За тиждень внаслідок ворожих ударів поранень зазнали 74 особи, серед них - семеро дітей. Загинули троє людей, серед них - одна дитина.29 червня в Холодногірському районі загинули дві молоді дівчини - студентки Харківського національного медичного університету. Одна з них загинула на місці, друга - після важких поранень у лікарні. А удар по Новобаварському району забрав життя 15-річного хлопця.Мої щирі співчуття рідним і близьким загиблих! Жодні слова не зменшать цей біль. Але ми пам’ятатиме кожного, кого забрала у нас ця війна.За тиждень тривалість повітряних тривог у місті була меншою приблизно на 61 годину (39%), ніж в області. Комунальні служби, рятувальники, медики, поліція, енергетики, газовики весь тиждень працювали на місцях вибухів. Вони закривали контури, прибирали уламки, гасили пожежі, відновлювали мережі, допомагали постраждалим. Дякую за цю важку роботу!
На п’ятий рік повномасштабної війни найнебезпечніше - звикнути до неї. До сирен, загрози з неба, вибухів, новин про влучання та оманливої думки, що «якось минеться».Тому я вкотре закликаю харків’ян: ставтеся до тривог максимально відповідально. Чуєте сигнал - прямуйте до укриття. Стежте за офіційними повідомленнями, адже наші попередження про ймовірність ворожих атак завжди обґрунтовані фактами.Ви самі бачите, яким видався початок літа. Лише за минулий місяць Департамент надзвичайних ситуацій зафіксував 142 ворожі атаки. Навіть для Харкова ця статистика є критичною щодо інтенсивності, кількості втрат та охоплення - щодня від атак страждали всі райони міста.Окупанти застосовували весь наявний арсенал: ударні безпілотники, балістику, реактивні системи залпового вогню та авіабомби.Ми також фіксуємо зміну тактики агресора: у червні поновилися скиди КАБів та суттєво активізувалися FPV-дрони.Російський терор забрав життя 12 людей. Серед загиблих - студентка медичного університету за крок до отримання диплома, рятувальники та працівник нашого профільного департаменту, які першими прибули на ліквідацію наслідків обстрілу. Жертвами були містяни, які спали вдома, їхали у справах, працювали чи просто жили своїм звичайним днем. Ще 122 особи зазнали поранень, зокрема 12 дітей. Агресор системно та цинічно нищить цивільну інфраструктуру. Були пошкоджені багатоповерхівки та приватний сектор, навчальні заклади, комунальні підприємства, офіси, виробництва, залізничні вузли, поштові термінали та заправки. Збитків зазнав бізнес різного масштабу - і невеликі кав’ярні, і великі торговельні мережі. Агресор бив навіть по Харківському художньому музею. Окрема вдячність нашим силам ППО та мобільним вогневим групам. Кожна збита ціль - це врятовані люди та вцілілі будівлі, і важко навіть уявити масштаб наслідків без їхнього захисту. Зі свого боку ми координуємо зусилля з військовими, правоохоронцями, ДСНС та медиками. Наслідки оперативно усуваємо власними силами, а там, де потрібні рішення військового характеру - передаємо всі необхідні дані та домагаємося посилення оборони для Харкова. Моя подяка рятувальникам, лікарям, комунальникам, волонтерам і всій моїй команді! Дякую кожному, хто вистояв і продовжує виконувати свій обов'язок! Ми не в змозі повернути тих, кого забрала росія, проте в наших силах підтримувати родини, допомагати пораненим, відбудовувати зруйноване, бути поруч із тими, кому найважче, і робити все можливе, щоб Харків жив і боровся далі!
Щодня наш Ситуаційний центр збирає і ретельно аналізує дані про кожен ворожий удар по Харкову. Передусім це дозволяє нам набагато швидше реагувати на обстріли та координувати дії з усіма екстреними службами та комунальниками, які виїжджають на місця подій. А також чітко розуміти характер нових загроз та зміни в тактиці дій ворога проти нашого міста та наших людей. За минулі сім днів Департамент надзвичайних ситуацій зафіксував 18 ворожих атак. Били по Шевченківському, Київському, Салтівському, Немишлянському, Холодногірському, Основ’янському та Індустріальному районах. Окупанти застосовували різне озброєння: FPV-дрони (зокрема й без бойової частини), безпілотники «Молнія» та «Італмас», реактивні «Шахеди», а також РСЗВ «Торнадо-С».На щастя, обійшлося без загиблих. Поранення дістали п'ятеро містян.Цілями загарбників знову були виключно мирні об’єкти. Агресор цілеспрямовано нищить звичайне життя: житлові багатоповерхівки, приватні домоволодіння, гаражі, автівки, малий і середній бізнес. Вибиті вікна, понівечені фасади, пошкоджені покрівлі й розірвані мережеві дроти. За кожним руйнуванням - оселі людей, робочі місця та підприємства, які продовжують сплачувати податки, виплачувати зарплати й утримувати економіку країни в надскладних умовах.Окремо звертаю увагу на прильоти по автозаправних станціях. Наприкінці тижня ми мали одразу кілька таких епізодів. Подібні випадки ми вже бачили у травні. Тепер агресор знову застосовує цю небезпечну практику як проти Харкова, так, до речі, і проти інших прифронтових міст та громад. Комунальники, як і завжди, допомагають постраждалим з відновленням, фіксують руйнування, закривають контури, ремонтують комунікації та усувають наслідки обстрілів. Районні адміністрації, комунальні підприємства, рятувальники, медики та правоохоронці теж працюють у постійному режимі реагування. Дякую всім службам за роботу! Протягом тижня в місті 63 рази оголошували повітряну тривогу. Сумарно небезпека тривала 97 годин. Цей показник на 61 годину (або на 39%) менший порівняно з областю, проте навантаження на містян залишається колосальним.Бережіть себе та реагуйте на сигнали про повітряні загрози!
Міський голова Ігор Терехов 25 червня провів у Гданську зустріч з представниками компаній «Business Sweden» та «Siemens Energy AG».Зустріч відбулася в межах заходів URC 2026 і була присвячена реалізації енергетичних проєктів, важливих для підготовки Харкова до зими та посилення стійкості критичної інфраструктури.Ігор Терехов наголосив, що для Харкова важливо не лише отримати обладнання, а й швидко ввести його в роботу.«Для нашого міста це дуже важливий проєкт, особливо з огляду на ситуацію з обстрілами. Харкову потрібні рішення, які дають реальний результат для людей», - зазначив мер.Також під час зустрічі обговорили можливість залучення додаткових потужностей, які зможуть посилити критичну інфраструктуру Харкова. Представники «Siemens Energy AG» підтвердили готовність підтримувати Харків у технічних питаннях.«Ми розуміємо важливість цих проєктів для Харкова і готові забезпечити техпідтримку, супровід і робочу комунікацію, щоб процес рухався максимально ефективно», - зазначили в компанії.
Шановні споживачі!❗️❗️❗️ Водопостачання у частини абонентів Шевченківського та Київського районів буде відсутнє з 08-00 до 21-00 17 червня у зв’язку з проведенням планових робіт з підготовки до осінньо-зимового періоду.Відключення торкнеться споживачів, які проживають у межах:- частини Шевченківського району, обмеженою:р. Лопань, окружною дорогою до сел. П'ятихатки, територією лісопарку, Харківським шосе, територією Центрального парку, вул. Дмитра Антоненка, вул. Саржинською, вул. Європейською, вул. Клочківською, вул. Феодосійською, вул. Аграрною, вул.Джанкойською, в'їздом 1-м Дорошенківським;- частини Київського району, обмеженою:Харківським шосе, територією лісопарку, сел. Жуковського (у т.ч. приватним сектором), вул. Копиленка, вул. Чуйківською, вул. Саперною, вул. Інтернатською, територією заводу “ФЕД”.Вул. Г.Сковороди, вул.Саперною, р.Харків, вул.Ісаївською, вул.Шевченка, вул. Хотинською, вул. Бахмутською, пров.Гнєдича.ТЦ Барабашова, вул.Наринська, вул.ШаляпінаХарків’ян просять заздалегідь зробити запас води.
Стабільне проходження опалювального сезону в Харкові залежатиме від того, наскільки вдасться захистити об’єкти енергетичної інфраструктури.Про це міський голова Ігор Терехов заявив в ефірі національного телемарафону.За його словами, підготовка до наступної зими в Харкові почалася ще до завершення попереднього опалювального сезону.«Зараз продовжуємо створювати енергетичні острови: встановлюємо блочно-модульні котельні, нову когенерацію. Головне, щоб ми захистили те, що встановлюємо. Від цього залежатиме проходження опалювального сезону. Ми певні функції взяли на себе, певні - держава щодо захисту цих об’єктів. Працюємо разом, щоб пережити наступну зиму», - зазначив мер.Також міський голова наголосив, що війна вимагає нових підходів до організації тепло-, енерго- та водопостачання. Зокрема, Україна має поступово переходити від великих централізованих джерел до більш диференційованої системи, яка дозволить оперативніше реагувати на виклики війни та підвищить стійкість інфраструктури до ворожих ударів.
Що таке місто без молоді?Це будинки без гучних голосів. Вулиці без жвавого руху. Університети без студентського шуму, який завжди означав: місто живе.Харків завжди був студентською столицею, місцем, де народжуються ідеї. Тут звикли не просто вчитися - тут звикли винаходити, сперечатися, шукати рішення, створювати нове. І сьогодні, коли місто щодня проходить випробування війною, для нас критично важливо зберегти цю енергію. Бо університети - це не про минуле Харкова. Це про його майбутнє.Сьогодні на Всеукраїнському форумі Асоціації прифронтових міст та громад говорили саме про це - як зберегти науку і молодь на українському прифронті. Пропоную три кроки.Перше. Міські тендери мають працювати не лише на закупівлі, а й на розвиток. Громади можуть надавати перевагу тим компаніям, які інвестують у місцеву науку: лабораторії, дослідження, університетські розробки. Бізнес має приходити в місто не тільки заробляти, а й вкладатися в його майбутнє.Друге. Нам потрібні стартап-простори на базі університетів. Місця, де студентська ідея може пройти шлях від першого ескізу в зошиті до реального продукту, робочого місця і власної справи. Де університет, бізнес і місто працюють разом - не на папері, а в реальних проєктах.Третє. Нам потрібен Муніципальний фонд підтримки молодіжної науки. Гранти для студентів і аспірантів, які пропонують рішення для життя громад: у транспорті, енергетиці, міському плануванні, відновленні. Бо дуже часто найсвіжіші й найсміливіші ідеї народжуються саме у молодих людей. Їм треба не заважати. Їм треба допомагати.Окремо говорив і про наших випускників з прифронтових територій. Складати іспити, коли поруч постійні тривоги, обстріли, руйнування, - це зовсім інша реальність. Ці діти не просять потурання. Але вони мають право на справедливість. І ми повинні боротися за кожного з них.Бо стіни ми відбудуємо. Дороги відремонтуємо. Інфраструктуру відновимо.Але якщо втратимо молодь, університети й наукові школи - будувати майбутнє буде нікому.Наука має стати сильним партнером для влади й бізнесу. А молодь має бачити своє майбутнє тут, в Україні. І наше завдання - зробити все, щоб це майбутнє було не абстрактною мрією, а реальною можливістю.
Є новини, до яких не можна звикнути. Ніколи. Щоразу, коли я отримую інформацію, що під час обстрілу загинула дитина - ловлю себе на думці: ця дитина мала вирости.Мала піти до школи. Посваритися з друзями через якусь дрібницю і за годину помиритися. Мала вперше закохатися. Обрати професію. Колись привести за руку до 1-го класу власних дітей. Словом - мала жити.Сьогодні ми згадуємо українських дітей, яких убила російська агресія.І думаємо не лише про них. Ми думаємо про батьків, які більше ніколи не почують кроків у сусідній кімнаті. Не допоможуть з домашнім завданням. Не дочекаються дзвінка зі словами: «Я вже вдома».Є біль, до якого людина не повинна звикати. І смерть дитини - саме такий біль.Тому пам’ять про кожну дитину - це не лише скорбота, це наша відповідальність. Відповідальність зробити все, щоб в Україну повернувся справжній мир. Щоб українські діти більше ніколи не засинали під звуки вибухів. Щоб ходили до школи, будували плани, сміялися, бешкетували. Щоб могли просто бути дітьми. І жити. Світла пам’ять кожній дитині, чиє життя забрала ця війна.
Воєнний Харків - місто разючих контрастів.Тут глибокий біль щомиті переплітається з неймовірною життєствердною силою. Напередодні я ділився з вами історією Галини Нуріївни, чий дім постраждав від ворожого удару якраз перед її 77-річчям. Тож аби підтримати жінку в такий непростий час, сьогодні заїхав привітати її особисто.Повірте, дуже важко уявити, як це - зустрічати свій новий рік життя посеред побитого двору, де ще пахне згарищем. Але, попри все це, в очах іменинниці не було ані краплі розпачу. Лише непохитна віра в те, що все буде добре, і щира вдячність людям навколо.Стійкість цієї чудової жінки проявилася з перших же секунд ворожої атаки. Коли о 1:15 ночі страшенний вибух вирвав її зі сну, а полум'я миттю охопило літню кухню, пані Галина босоніж вибралася через розбите вікно. Жодного заціпеніння чи паніки - лише абсолютна ясність розуму. Від удару до її дзвінка рятувальникам минуло рівно чотири хвилини. І саме така блискавична реакція зберегла її та врятувала дім від ще більшої біди.А далі спрацювало те, на чому пʼятий рік поспіль тримається увесь наш Харків. Поки чекали пожежників, сусід навпроти швидко розгорнув шланги, увімкнув насос і кинувся гасити вогонь. Інші мешканці вулиці принесли жінці взуття, теплі шкарпетки, верхній одяг, напоїли гарячим чаєм, підтримали словом. Навіть ті, кого вона майже не знала.І поки ми спілкувалися, у дворі теж кипіла робота. Комунальники закривали контури вікон і лагодили дах, а пліч-о-пліч з ними працювали діти, свати, онук і, знову ж таки, сусіди. Попри пережите, Галина Нуріївна не зронила ні слова про руйнування. Вона говорила лише про підтримку, наших захисників і найбільшу цінність країни - український народ.Передав пані Галині подарунок від усіх нас - годинник. Бо наш час справді спільний, і цей складний шлях ми обовʼязково пройдемо разом! Побажав міцного здоров’я, сил, родинного тепла та здійснення найважливішої мрії - вистояти й досягти миру. А ми будемо поруч! Поруч з Галиною Нурієвною та з кожним харків’янином!
TGLIST.COM.UA
