TastyDrive

В Одесі котрий тиждень ідуть дощі і температура повітря лише пару раз була трохи вище за +20. Здається, у деяких наших рестораторів через це почалися загострення стану, адже по іншому мені важко пояснити для себе те, що відбувається останніми днями. Два гучних скандали, і це ще лише початок сезону. Що буде далі? 🙃До речі, мені й досі цікаво, чому історія повʼязана з Татаркою, набула обертів саме в Одесі. Адже ця мережа прекрасно існувала і розширювалась рік в Києві - Бессарабський ринок, центральні вулиці - 10 закладів, на хвилиночку)Я так розумію, якщо б власниця закладу не вирішила зробити вечірку з «циганами та мєдвєдями» на честь відкриття і свого дня народження то і у нас так було би. Що мені сподобалось - реакція Февзі Мамутова (голова го Кримські татари Одещини). Він приїхав, поспілкувався з власницею, написав про це пост. До речі, з одеського меню прибрали страви з м’ясом свинини, як і обіцяли. Не знаю, чи виправить це загальні халепи ресторану, адже ще до скандалу з відгуків будо зрозуміло, що і з сервісом і з кухнею там ще треба багато працювати.

Давно нічого не пекла. А моя бабуся дуже любила пекти. Пекла багато - торти, пироги, пиріжки, коржики. Ледь не кожного дня.На свята було особливе меню. Заварні тістечка, торти Пташине молоко і Кутузов - на дуже великі свята, ювілеї та Новий рік. А ось Королівський пиріг вона робила частіше. З тушеними яблуками або з варенням, коли яблук вже не було. Двадцять років тому її не стало. А я і досі не можу собі пробачити, що тоді десь загубила її зошити рецептами. Але декілька років тому на сайті Піканте прочитала один рецепт і він мені показався знайомим, хоч і не з такою королівською назвою. Приготувала, і так, це був той самий смак дитинства.Сьогодні на честь дня народження бабусі знову спекла іі Королівський, правда замість яблук взяла ревінь, який я привезла зі Львова. Теж вийшло дуже смачно. Ось ця білкова хмарка - перинка була моєю улюбленою частиною пирога. Рецепт пирога залишаю тут. Думаю, його можна і з полуницею і будь- якою ягодою випікати. Спробуйте, в кондитерських я такого не бачила.

У вівторок Slow Food Ukraine вперше вручили відзнаки Золотий равлик. Вісім локацій.Попереджаючи питання публікую наші критерії :У 2026 році відзнака присуджується ресторанам та гастролокаціям, які у 2025 році відповідали більшості з цихкритеріїв:• не менше 80% продуктів надходять від малих регіональнихвиробників або є власного виробництва• не менше 80% карти напоїв - українські позиції, з перевагоюлокальним і регіональним виробникам• робота з продуктами Атласу «Ковчега смаку України»• кухар є членом Міжнародного альянсу кухарів Slow Food• створення або участь у подіях локальної мережі Slow FoodНу і список нагороджених. Можете вважати це списком рекомендацій 1. ПП «Яблунівський виробничий комплекс» (с. Яблунівка, Київська обл.)2. Ресторан «Балканські ястія» (м. Болград, Одеська обл.)3. Кав’ярня-кондитерська «Mirella» (м. Свалява, Закарпатська обл.)4. Гуцульська ресторація «Бокораш» (с. Кваси, Закарпатська обл.)5. Ресторан «Глек» (м. Київ)6. Пекарня «Витач» (с. Витачів, Київська обл.)7. Локаворський ресторан «Klukva&Brukva» (м. Київ)8. Ресторан української кухні «100 років тому вперед» (м. Київ)Ці локації вже багато років самовіддано працюють з локальними продуктами, підтримують малих локальних виробників продуктів та напоїв, відновлюють українські гастрономічні традиції та поширюють філософію Slow Food.

У суботу шукала нові смаки в навколо Подільска - в Куяльницькій громаді під час промо- гастротуру Україно - молдовське весілля. Адже тут Організатори - місцеве управління культури у співпраці з місцевими божевільними людьми, які не просто мріють, а беруть і роблять. Основний двигун цього туристичного двіжу, відомий багатьом Олексій Овчинніков, переселенець з Херсону, засновник власної виноробні (яку було знищено) та Винних Ігор. Але такі люди не можуть просто сидіти на місці. Саме тому з його появою, в Подільську зʼявився винний клуб, проводяться дегустації і мені здається, що за років 5-10 ми будемо говорити про винне одеське Поділля на повному серйозі. А поки - гастромаршрут, де поєдналися українські та молдовські шлюбні традиції, цікаві фішки, історія, прекрасна природа і ,звісно, смаки.Хочу додати, що дуже пощастило з групою, яку зібрала Тетяна Димнич, адже молодята на весіллі - були саме туристи, а не місцеві. Я не знаю, чи буде щастити іншим групам з такою парою, але нам повезло. Для себе відкрила … мамалигу. Тут вона виявилась кольору кави з молоком і зовсім іншим смаком, хоча була з бринзою та шкварками. На жаль, не знайшла жінку, яка іі готувала і таємниця цієі мамалиги залишилася нерозкритою. Я думаю, що крупу обсмажували перед тим як залити водою, але то не точно. А ще були цікаві купати - ковбаски з мʼясного та картопляного фаршу. При чому, картопля не терта, а нарізана дрібним кубиком і, як мені здалося, трохи підсмаженоі. Був ще майстер клас з крутіння малюсеньких голубців, а на святковому столі - палянички з бринзою та зеленню і хрустики.

В двох кілометрів від Северинівки село Руська Слобідка. Там живе родина одеситів. Років шість тому переїхали від міської метушні. Їхній будинок на краю села. За ними - поле, простір. Є курки, качки, три корови: Бриндуша, Памела і … забула як зовуть. Думали й діти підтягнуться, а - ні. Приїжджають допомагати, і то добре. Хочуть створити невеличку ферму. Але поки чоловік працює в місті. Розуміють, що не викрутяться. Так що зараз вони продають свої шикарні сири на Північному ринку в Одесі. Зараз в одній з хат готують до відкриття хостел для велосипедистів і зальотних туристів. В Слобідці шість вулиць і трохи більше жителів. Але центр - все одно, в Северинівці. Головне багатство - водопровід з неймовірно смачною водою. Місцеві возили її на експертизу – говорять, там якийсь супер корисний рівень PH. Разом з проєктом Чумацький шлях готуємо декілька подій, де познайомимо туроператорів та гідів з куяльницькими смаками: сири, бринза, ковбаси, хліб, мед, настоянки і навіть трохи вина. І жива вода теж буде)  

А я тим часом розписую свіі плани на березень. Як завжди, не розумію як все встигнути і коли введуть проіздні на Укрзалізниці) Закарпаття, Киів, Львів - всюди цікаво та смачно. 10 березня - весняний CHEF-CHEF Lviv у BANKHOTELТема: SUPERNATURE — практикум про головне питання, яке мучить всіх шефів - як отримати максимум від весняного сезону. Розмова піде про те, як через техніку перетворити локальну базу на бестселер із високою маржинальністю. Здається, вперше у програмі я бачу більшість шефів - жінки. 7 провідних шефів: від Анни Проць (Cheese Bakery) із кейсом про WOW-страви з доступних продуктів до Євгенія Сушка (Шеф-кухар готелю Citadel Gastro Boutique Hotel. Співзасновник SHOco, Daily Dose, La Luce) з трендами сучасної української кухні. 7 воркшопів, 15+ рецептур страв із величезним потенціалом і,звісно ж, найулюбленіша частина будь якого івенту — дегустації та професійний нетворкінг.А за промокодом TASTYDRIVE10 ви отримаєте -10% на квитки. Більше деталей та квитки за приємною ціною

Поранена ЗемляФільм про Українських виноробів які працюють в умовах війни. Раніше його можна було подивитися лише на фестивалях - тепер у вільному доступі в Україні ( в Європі та США на Amazon, Tubi, CW) Я його побачила саме на Vinnytsia Wine Days в 2023 році. Фільм взагалі почали знімати для проєкту Сировина в 2021 році, в 2022 продовжили в зовсім інших умовах.Режисер, Роман Заяць пише: «Через декілька місяців розпочалося повномасштабне вторгнення, і монтувати відзняте вже не було сенсу. Завдяки Andriy Semenyuk та ініціативі його товариша Scott Marshutz ми вирішили створити продовження знятих в 2021 році кадрів — документ про те, як ці люди зустріли війну. У квітні та травні 2022 року зафіксували (те, що змогли), як українські винороби викорчовують ракети з-під виноградників, як працюють під постійний гул канонад, як попри все живуть. До сьогодні шкодую, що не прорвалися на Шато Трубецького, бо ж були близько, але дістатися туди вже було нереально… Навіть в Очаків, в напрямку на виноробню Beykush, дорога була перекрита.Ідея була поспішати максимально й показати міжнародній аудиторії нашу реальність, розказати про жахіття війни через метафору маркера цивілізованого мирного життя — виноробства.У листопаді 2022-го вже завдяки Sergiy Klimov мали змогу показати фільм на великому екрані у Києві.Згодом в Іспанії, на міжнародному фестивалі Most Festival, отримали теплу підтримку, коли весь зал стоячи аплодував (не нам, а виноробам, яким ми присвятили показ) понад 10 хвилин.Паралельно були покази у США, Польщі, Грузії, Іспанії, Аргентині…»Фільм дійсно вийшов дуже зворушливим і не зважаючи на страшні кадри, зняті відразу після деокупаціі Київщини, розгромлених складів Гудвайну теплим. Як я зрозуміла, Роман планує зняти продовження фільму. https://vimeo.com/1167667016/cf31e812e7?share=copy&fl=sv&fe=ci

Одеса. Сьогодні мій перукар, який мешкає в сусідньому будинку, приніс мені на зберігання мʼясо зі свого морозильника. У них три доби немає світла. В моєму будинку, не було «лише»півтори доби. І сьогодні трохи вимикали. Але є вода. А ось із джерел тепла сьогодні лише крафтовий портвейн з кропівниччини. Я періодично думаю про те, чи зʼявиться у нас якась страва, яка буде нагадувати нам про блекаут? ( але майже впевнена, що у Євгеніі Кузнецовоі зʼявиться нова книга «Готуємо в блекауті») Так, колись у Нью Йорку з’явився торт, який нагадував містянам про темряву під час другої світлової. Я, коли дізналась про цей торт, який випускають донині, так пройнялася цим фактом, що написала матеріал по матеріалам NY Times. А я в ці дні спекла лимонний кекс на сковорідці і буженину в каструлі забабахала. Так, трохи прийшлось заморочитись, але чим ще займатися? Впевнена, що саме в такі часи треба намагатися приготувати щось надзвичайно смачне ( звісно, якщо у тебе газова плита) щоб вся квартира наповнилась ароматами пирогів, арабіки та цитрусів. Плита перетворюється на священне вогнище - місце сили, а вечеря - на справжній магічний ритуал, який надає сил , енергії та ендорфинів)Всім смачного блекауту!