Ще одна статуя 👆 ченця Хоуші, про якого ми нещодавно розповідали. Все ж таки, чим Хоуші з Китаю епохи Лючао був відомий настільки, щоб користуватись популярністю в Японії епохи Хейан?Приблизно в 465 р. в столиці Цзянькан (столиця імперії Східна Цзінь) став з’являтись старець приблизно 60-65ти років. Десь 5 років він спокійно жив коло столиці. Однак вже в 479 р. зі старцем стали відбуватись різні дива. Він ходив босоніж та з довгими волосами, а на палиці тепер було прикріплено дзеркало, шматок тканини та ножиці. Іноді він не їв та не пив по декілька днів або тижнів, а іноді пив тільки саке.Під кінець 479 р. стали говорити, що він може робити пророцтва та глибоко розуміє людські серця. Чутки пішли після того, як Хоуші прочитав одному чоловіку вірш, а чоловік прийняв його за пророцтво. В місті стали вклонятись йому, ніби богу та приносити пожертви. З цих пір воєнна влада визначила Хоуші як небезпечного злочинця та заключила у в’язницю. Але легенди про старця тільки збільшувались. Люди стали казати, що Хоуші бачили у декількох місцях водночас. Суха риба, яку він з’їдав поверталася до річок, пророцтва виконувалися, а коли в імперії декілька місяців не було дощу, саме Хоуші виявився спроможним його викликати.Але більш за все інше людей дивувало рівне ставлення з боку Хоуші до кожного та абсолютне прохолодне відношення до норм соціальної поведінки.Після смерті Хоуші його визнали бодгісатвою. Ченці, які поводили себе як Хоуші, позначалися терміном 風狂 (фу:кьо:), де 風 - вітер та 狂 - божевільний. Це були ченці, які досягли просвітлення, але в житті поводили себе дивно. Вони могли порушати соціальні канони та взагалі походити більше не божевільців, ніж на послідовників буддизму. Традиція 風狂 походить від китайської культурної течії "фен-лю" (風流) та в Японії знаходить своє продовження в постаті відомого ченця та поета Іккю Соджюна. І в легендах про Хоуші.#буддизм #іккю