Я неймовірно пишаюся ними🙏🏻💖 Пишаюся кожною окремо і ними разом - за їхню сміливість, за готовність дивитися всередину себе, за те, що вони не шукали того, хто зробить усе за них, а вчилися бути головними у власному процесі.

І безмежно вдячна їм за довіру - за те, що пустили мене так близько до себе в один із найтонших і найважливіших періодів свого життя.

І особливо трепетно усвідомлювати, що все те, що отримали дівчата в моєму полі під час підготовки до пологів, вони зможуть передати своїм донечкам, невісткам, онучкам. Бо саме так повертаються давні знання та мудрість у наші Роди -знання про те, як приводити у світ своїх діточок м’яко, лагідно, у величезній любові. ❤️

Я дуже люблю цих дівчат.
За ці місяці вони стали мені по-справжньому рідними, і мені навіть складно зараз говорити про них просто як про учасниць програми, тому що за час нашого спілкування між нами народився зовсім інший зв’язок. Я бачила їхні переживання, сумніви, моменти сили й моменти, коли було непросто, бачила, як вони змінювалися, як змінювалися їхні чоловіки поруч із ними -і тепер вони вже з малючками на руках.

І тому, коли бачу під історією про благополучні домашні пологи фразу : «Просто пощастило» , -дуже хочеться, щоб за цими словами люди навчилися бачити трохи більше.

Побачити не лише момент народження, який тривав кілька годин, а місяці підготовки до нього. Ту внутрішню роботу, яку ніхто не бачить. Ту довіру, яку жінка поступово вибудовувала в собі. Ту відповідальність, яку вона брала за себе та дитину. Ту силу, яку повертала собі крок за кроком.

Саме тому ніколи не скажу про своїх дівчат: «Їм просто пощастило».

А скажу: я неймовірно пишаюся ними, дуже їх люблю і безмежно щаслива, що змогла передати їм те, що тепер назавжди залишиться з ними та житиме далі в їхніх родинах. ❤️

Катюша, Анечка, ви назавжди в моєму серці💖💖🫶