По-чесному я так мріяла про море, що опинившись тут якийсь час не могла повірити, що все це реальність.
Я боялась дороги автобусом, і вона була складна, але не настільки, як буває останнім часом у інших.
Нам пощастило. Мабуть мої подруги-відьмочки чаклували, бо дуже хотіли щоб я нарешті вирвалась у безпеку.
Я боялась за своє самопочуття, але в принципі перший день був НОРМАЛЬНИМ, і лише тиск чомусь падав, але кава його піднімала і заставляла йти на море і дивитись на безкінечні хвилі, що лікують душу.

Наступний день почався теж з моря.
Я помчала туди одразу як прокинулась.
Зварила каву і чимдуж на море.
Тут треба користуватись моментом поки нема вітру.
Бо погода мінлива.
І все таки це останні дні сезону.
Там вже далі як пощастить.

Я плавала, ниряла, пищала від захвату, відбивалась від медуз, або оминала їх, бо так не люблю торкатись їх слизнявих тіл.
А ці ще й жалять.
А потім почався вітер.
І я раділа, що встигла...
Домовилась зустрітись з партнерами по туризму.
І...

Серцевий напад стався неочікувано.
Мені було дуже кепсько.
Я ще встигла подумати, що не дарма оформила гарну страховку.
Але не встигла скористатись.
Взагалі краще не бути на самоті в такі моменти.

Загалом на зустріч з партнерами я не потрапила.
Але й на той світ поки що теж.
Організм дивно реагує на безпеку..
А можливо це новини вибивають землю з-під ніг.

Завжди тепер кажу, щоб всі брали собі хорошу страховку.
Економія не значна, але допомога в разі чого - реальна.

Кажуть в Болгарії краще не потрапляти у лікарню.
Тому запланувала собі обстеження в Туреччині.
Сподіваюсь ліків, що мені виписали тут лікарі буде достатньо, щоб все ж здійснити всі плани.
Бо перелякалась я серйозно.
І всіх знайомих тут перелякала теж.

Почуваюсь слабою.
Не стала писати своєму лікареві в Київ, бо прямо чую її голос:
- А я тобі казала ще на початку літа їхати в безпеку! Ти мене слухала??!
Не люблю оті всі "я тобі казала" - я наприклад, майже не користуюсь цією фразою.
Та все ж вона права.
Я давно відчувала, що варто їхати.
Але ж справи..
І все одно все не доробила, бо відчула, що якщо зараз не поїду, потім вже не буде кому їхати.

Треба відновитись.
Я все сподівалась, що спочатку попрацюю, а потім вже відновлюватимусь.
Та організм натякає поберегтись.

Знайшла в Болгарії вино з вишиванкою (можу покласти в коменти фото).
Взагалі тут великий вибір місцевих і закордонних вин.
А в магазинах багато наших товарів - навіть Солтівські ковбаси, і молочка Галичина, і звісно Рошен в різних варіаціях, та багато іншого.

Знайомі кажуть що болгари досить орієнтовані на рашистів.
Тут гарно працює рашистська пропаганда і були моменти, коли почувши нашу мову неадекватні місцеві бикували і вели себе так, що українцям приходилось викликати поліцію.
Але це поодинокі випадки.
І все ж...
Призначення та поведінка зелених клоунів - дають себе знати й тут.
Якби були призначені справжні дипломати, а не аматори, то і суспільство інакше б реагувало на українців.
Бо це дуже важливо.

Тут в Болгарії зараз тепло.
В основному 25 градусів.
Коли вітер то не дуже затишно, але не холодно.
Просто можна згоріти чи обвітритись після моря.

Дивно, що 24го вересня офіційно закривають сезон і не можна буде працювати ніяким розважальним закладам на центральній вулиці, бо будуть великі штрафи.
Дивно, що вздовж всього міста тягнеться змією довжелезний променад, на якому нема лав.
Ти не присядеш якщо втомився, чи хочеш перевзутись, чи щось поїсти, чи навіть просто подивитись на море.
Йди чи стій.
А ще їздить паровозик від центральної вулиці до Св. Власа за 4 євро.
В Несебрі. наприклад, всюди стоять лавки і ти почуваєшся більш затишно, бо про тебе попіклувались.

Ходили пити каву в кафе до єгиптянина, що одружений на красивій грузинці, але готують італійську каву.
Бачила де збираються місцеві і ті, що приїхали сюди зимувати, щоб пограти в мафію, обмінятись новинами і допомогти один одному провести якось радісніше холодні і вітряні місяці зими.