Source
tainka | Не віриться що я на морі.Воно таке красиве.Хоча я не дуже люблю Сонячн...
223 Views/Reach
2026-09-20 05:56
Message №13412
Не віриться що я на морі. Воно таке красиве. Хоча я не дуже люблю Сонячний Берег - мені хочеться щоб одразу була глибина, а тут йдеш-йдеш, згорів, втомився, а до глибини ще не дістався )))Жартую. Зате тут неймовірні хвилі. Я знімаю їх на фото і відео. Я любуюсь ними і мені здається, що можу отак сидіти довго-довго. Та клієнти не дають розслабитись. Це так дивно, як тільки я заворожено дивлюсь на море, одразу починаються дзвінки туристів, які хочуть бронювати наступне літо, або питають правила перетину кордону для синів. Чи які будуть ціни на Чорногорію в 2028... Чи "що там на новий рік, планувати відпустку?" (с)- Люди відчувають море! - кажуть мені друзі. І я погоджуюсь, і ділюсь з ними відео і шурхотом хвиль. Нам всім потрібно море!!! І найбільше потрібно щоб ми лишились живі в цій кривавій м"ясорубці війни, а нелюди, щоб щезли!
Думаю про те, що колись страшна махіна російської пропаганди запнеться/заткнеться і.. чи прокинуться вони? Чи будуть жаліти про все що накоїли?
Чи їхня збочена психіка і тут знайде винних XXLів?
Невже я буду спати в безпеці? Останні 4 тижні в мене не виходило розслабитись і заснути. Я прокидалась від вию сирен, вибухів чи передчуття... І серце калатало. І постійно хотілось плакати і vбиvати.
Натомість я купую персики - вибираю по одному. І чую як до мене звертаються польською. Кажу, що я з України. На мене дивляться, як на привид. Я так і виглядаю, якщо чесно...
Розповідаю місцевим про наші дні.- Ви моглі сдацца і нічєво би етава нє било би - кажуть вони беззаперечно.- Коли на вас нападуть ви будете здаватись? - питаю і звісно чую, що на них ніхто не нападатиме.. Наївні..
Лягти на гарячій пісок і дивитись на білі хмаринки під шепіт морських хвиль - ВИКОНАНО!! Я так мріяла про це. І нарешті виконала. Встигла. Навіть наприкінці сезону.
Ноги не тумби - в дорозі пила мало і маленькими ковточками. А на зупинках старалась хоч трішки ходити. Навіть якщо не можна було виходити за межі периметру автобусу, то просто ходила від одних дверей автобусу до інших по тротуару. Болить голова і не діють пігулки. Та посмішка не сходить з обличчя - я на морі!!!
Боюсь відкривати новини. І так мрію про хороші. Як ви? Вже відписуєтесь чи терпітимете мене?
#Дубровська вересень 2026
Думаю про те, що колись страшна махіна російської пропаганди запнеться/заткнеться і.. чи прокинуться вони? Чи будуть жаліти про все що накоїли?
Чи їхня збочена психіка і тут знайде винних XXLів?
Невже я буду спати в безпеці? Останні 4 тижні в мене не виходило розслабитись і заснути. Я прокидалась від вию сирен, вибухів чи передчуття... І серце калатало. І постійно хотілось плакати і vбиvати.
Натомість я купую персики - вибираю по одному. І чую як до мене звертаються польською. Кажу, що я з України. На мене дивляться, як на привид. Я так і виглядаю, якщо чесно...
Розповідаю місцевим про наші дні.- Ви моглі сдацца і нічєво би етава нє било би - кажуть вони беззаперечно.- Коли на вас нападуть ви будете здаватись? - питаю і звісно чую, що на них ніхто не нападатиме.. Наївні..
Лягти на гарячій пісок і дивитись на білі хмаринки під шепіт морських хвиль - ВИКОНАНО!! Я так мріяла про це. І нарешті виконала. Встигла. Навіть наприкінці сезону.
Ноги не тумби - в дорозі пила мало і маленькими ковточками. А на зупинках старалась хоч трішки ходити. Навіть якщо не можна було виходити за межі периметру автобусу, то просто ходила від одних дверей автобусу до інших по тротуару. Болить голова і не діють пігулки. Та посмішка не сходить з обличчя - я на морі!!!
Боюсь відкривати новини. І так мрію про хороші. Як ви? Вже відписуєтесь чи терпітимете мене?
#Дубровська вересень 2026