Але тут же і оті купе, в номерах економ і стандарт, які виходять не в коридор, а на загальний променад і кожен може зайти до тебе чи дивиться що ти сушиш біля вікна на стільцях...Таке собі.Хоча можна було б зробити як в купе якісь стопори, щоб можна було і провітрювати вночі і не чатувати, що п"яний рашист ввалиться в твою кімнату.Але не роблять.Власники поки що не вбачають в цьому проблеми.Широкайа уззкайа душа трєбуйєт размахха і что там храніть ваабщє? Йєсть же сєйф!Хоча на ресепшн, на барах, в ресторанах - дуже гарний персонал.Єдине погано, що коли бачать мою біляву голову висилають ту узкамовну "дєвачку", яка біжить аж спатикайється побажати мені гарного дня гнуснявою.Я кажу, що не розумію. Всіма мовами, які знаю.І спілкуюсь переважно англійською, ігноруючи всіх оркомовних.Але зраділа, що зустріла там на інспекції наших з Польщі - теж були в рекламному турі і впізнали мене, бо читають.Не обнімались..Я була така виснажена тим, що відбувається з моїми Воїнами, що просто не мала сил ні на що інше.Хоча й намагалась працювати.Та вся моя енергія йшла на війну.. щоб врятувати наших, щоб підтримати..Тому в дорозі мене закачувало і я буквально випадала з нашого ВІП-трансферу в останні дні туру.І підганяла себе, щоб не затримувати групу, але плелась позаду і від цього бачила більше ніж інші.Бо не чула інших вражень і сприймала серцем кожен готель.Я зараз в Києві.І вчора красиво вдягнувшись спинилась не від дощу, а від повітряної тривоги і гупання ППО.Потім був грім.І новини від яких плакала.А на пошті отримала розкриту і розкрадену посилку, і не мала сил ні виясняти, ні сваритись..Подумала просто:- Значить ТАК оплатила.І пішла.Порівняно з тим, що відбувається на фронті це такі невагомі моменти..Добре що оплата речами, грошима, але не життям.Йшла на пошту і зустріла нашого тренера-шахіста.І отримала цілий пакет неймовірно пахучих грибів.Смажила, роздавала сусідам, кайфувала, запиваючи томатним соком від батьків.Хороших людей більше!Я це точно знаю.І якщо комусь потрібна допомога - просто озвучуйте.Хтось та й почує.Так завжди.Здивована, що всі мої квіти знову вижили.Навіть ті крихітні, що були розсадою і я думала, що моя поїздка це їх вирок...Всі вижили, нахальний перець і квіти з Мадейри навіть квітнуть.А молоді дубочки стоять стовпчиками і кажуть, що українці виживуть і переможуть.Бо це НАША ЗЕМЛЯ! І вона дарує нам сили.Чорнобривці вже майже готові заявити, що вони підлітки.А ще якісь квіти, в яких дивне листя і я постійно думаю, що це будяки, вперто лізуть і намагаються вирости.Готую тур на осінь до Стамбулу.Є дівчата, яких дуже б хотіла туди дьорнути, щоб хоч якось підтримати після втрати..Мабуть буду вертати підвішений тур.Коли інші люди можуть оплатити любу суму і це буде оплатою за інших військових чи їхні родини.Цим людям більше за інших необхідно переключитись.А ті що втратили дітей чи коханих...Я б їх обійняла крилами...І понесла в красу...Тільки вони не хочуть ніяких змін і не бачать нічого крім тих стін, що пам'ятають ЙОГО.. Тих моментів.. де колись були щасливі...- Не думай про погане! - наказую собі я. І як той Мюнхаузен витягую себе з пучини з волосся.Мені простіше - в моєму просторі стільки неймовірних людей, які мене відчувають і готові підставити крила.Я ще про це напишу.Не зараз.Але я вдячна кожному з вас!Кожному!Люблю!#Дубровська 22.05.2026 КиївНе знаю які фото ставити - з Бодруму чи з Києва..