Буду потрошку вам розповідати про готелі, що мені сподобались або навпаки. Їх багато. І готелів і розповідей. Інколи я думаю про те, що готелі схожі на людей. До одних ти приростаєш серцем одразу, знаходиш спільні мелодії душі, прокидаєшся з усмішкою і хочеш вертатися туди знов і знов. А є наче й не погані, але ходиш там і не почуваєшся щасливим. І це не можна пояснити одним реченням. Просто ви трішки не підійшли один одному і часто ця прірва росте, а інколи прийшла на зміну нова команда і все змінилось. І їсти стало смачніше, і анімація не бісить, а заворожує, і номер прибрали наче сонячних зайчиків запустили і на душі стало легко і приязно. На це сприйняття впливає не лише готель, але й новини з України. Тобто по суті робота ЗСУ. Тому багато хто звик вже: прокинулись, посміхнулись = задонатили! Бо лише ЗСУ продовжують нам життя і роблять настрій. Лише вони. Ну і ми звісно. Від нашого настрою і сприйняття надто багато залежить теж. Бо кажуть же, що є люди-бджоли, для яких всюди квіти, і люди-мухи, що бачать всюди лише лайно. Я інколи дивувалась, як в один і той самий час різні люди по різному сприймали і готель, і погоду, і країну. А потім сама поїхала у відпустку з людиною, яку вже не сприймала як свою. Але все ще намагались щось там врятувати/спасти у відносинах. І вийшло тільки гірше. Бо всю відпустку мені мстилися за моє рішення розлучитись. І я проплакала всі дні і улюблений готель вперше не радував, а наче був свідком моєї печалі... Тепер я так не роблю. Я вже вмію виставляти межі. Я вмію казати НІ. І обирати себе і своїх теж навчилась гарно. Та все ж таки розповім вам про готель. Я його часто продаю. Він дійсно гарний і цікавий. Але цей раз мене вразив не він.. В готелі все стабільно добре. Та в рекламнику нас зустрічав син власника, що веде телеграм-канал готелю, робить йому рекламу і не може собою налюбуватись/натішитись. Бо вважає себе прекрасним і неймовірним. І дівчата з групи, що були підписані на нього в соц.мережах так чекали цієї зустрічі, що мені було аж цікаво самій побачити хто ж це такий. І в нього все було відрежисовано - навіть амнезія, коли він "забув" якесь слово і прекрасна дружина з готовністю "нагадала" його. Нас пригощали шампанським, полуницею в шоколаді і лилась розповідь, як казка. І 40 хвилин він купався в увазі дівчат і радів з того. Ми дивились номери, пляж, територію. Це дуже гарний досвід, бо я знаю цей готель, але так приємно впевнитись, що все там добре. Побачити на власні очі пляж з піщаним входом в море (що не так часто в Бодрумі) і іншу частину, теж необхідну, бо номерів багато і всім повинно вистачати місця. Зараз подруга теж в рекламнику в цьому готелі і каже що спектакль той самий. Але їй вже смішно те дивитись по другому колу. І коли він розповідає про прогулянкові зони для туристів і питає в дружини:- Как ти гаваріш, чєм там пахнєт?- Там пахнєт БАБЛОМ!! - каже красива дружина завчену фразу і він киває задоволено. Спектакль закінчився. Та туристи люблять цей готель. І є ті, що бронюють його знов і знов. Тут смачно, легко, цікаво. Але дуже багато рашистів, порівняно з іншими готелями. І є туристи чиї діти говорять орчою мовою і їм дуже ок, що діти між собою можуть спілкуватись. І вони не думають про те, що орченята виростуть і прийдуть vбиvати наших дітей.. Зараз на моменті в них ще поки що "какаййа раззніцца" "ета же дєті" "может вайна і закончіцца пака ані вирастут". Може й закінчиться.. Це не просте питання. Та я раділа, що була в Бодрумі в не сезон і бачила мало немитих. А коли ми побували на тій знаменитій Марині, де "пахнєт баблом" - нам пахтіло морем, яхтами, ресторанчиками з видом на море і магазинами одягу, прикрас, косметики. Але не баблом.. ніт.. Мабуть рецептори в нас інші. Цікаво, що дівчатам з екрану так подобався цей готельєр, а побачивши без софітів - розчарувались.