Коли я їду у відрядження більшість людей радить мені "гарно відпочити" і я завжди подумки сміюсь над цим побажанням, бо наші відрядження, хоч і проходять біля моря, не про відпочинок геть.Хоча ми й намагаємось робити гарні фото, наче встигли й відпочити.Але це надзусилля.Бо ти йдеш дивитись кілометри готелів, під сонцем чи дощем, поряд море, коктейлі, люди в купальниках.Дивляться на тебе і твою групу турагентів і не можуть зрозуміти, що ці дивні люди тут забули?Чому вони все фотографують замість того, щоб робити селфі, купатись, строїти палаци на піску або посміхатись аніматорам.І коли ти вже геть без сил маєш 5 хвилин перепочинку, доки приїде автобус, перевезти вас в інший готель ти хочеш одразу все:заснути, попити води чи кави, вмитись, попісяти, полежати/посидіти, щоб тебе ніхто не чіпав і навіть не говорив до тебе.Але встаєш і йдеш робити фото - щасливі і чудові.Щоб в тебе лишились добрі спогади про цей тур.І щоб в інших прокинулось бажання подорожувати.Готелі дійсно в більшості класні.Або ми змінились.Бо наприклад сьогодні ми дивились готель, який колись мене зовсім не вразив.І я багато років не продавала його.А він змінювався.Міняв назви, власників, працівників, сервіс, харчування, територію.Сьогодні я не дуже й хотіла дивитись його, але...Він сподобався мені набагато більше ніж колись.І ще...Виявилось, що в цей готель запросто можна відправляти дівчат, що хотіли б познайомитись з чоловіком.Бо їх тут набагато більше ніж жінок.І досить гарні.(Потім я дізналась, що зараз проходить певна подія за участю Президента Туреччини в Белеку, тому в більшості готелів поряд й живуть ці чоловіки і їх охорона).Але висновки про готель теж зробила не дарма.Мій аналітичний розум баче те, що інші випустили з виду.Ще я дуже люблю готелі де смачно можна поїсти.Тому намагаюсь завжди зайти і подивитись чим годують і спитати чи смачно.Бо навіть найпрекрасніші продукти можуть бути кепсько приготовані.І є готелі де неймовірно гарна подача, а їсти не смачно.А є - навпаки.Все таки хочеться балансу краси і смаку, та якщо вибирати, оберу смак.А красу організую на тарілці собі.Зараз в Туреччині сезон полуниці.Море ще холодне.Та я помітила, що коли в нас холодна зима (а в нас була просто нереально холоднюща), то і в Туреччині море прогрівається досить довго - не знаю як це пов"язано, але завжди сходиться.А коли в нас тепло, то і в Туреччині прогріте море навіть в не сезон. Сьогодні ми переїхали з Белеку до Кемеру.В готель, що лише перший день як відкрився.І наші організатори, не дивлячись на те, що в нас був довгий день огляду готелів і переїзд в інше місто, вирішили зробити вечірку.Вони дуже намагаються зробити все, щоб ми не лише попрацювали, але й відпочили, та переключились.Вдень це не виходить, бо то до нас приїздять отельєри, то ми до них їдемо дивитись готелі, а вночі ми такі стомлені, що наче й нема сил нікуди йти.Але це теж робота.Гоцати на вечірках, щоб туристи, що відпочивають в готелі думали що там живе багато людей, і їм буде весело.Турагенти відпрацьовують ще й так.Я інколи думаю:- Господи, ну куди нам ще й танцювати...Ми ж такі стомлені і замучені роботою..А потім починається українська і іноземна музика...І ти такий трішки піддьоргуєш ногою, потім пальцем руки, потім плечем, попою, спиною і....Потім ти вже несешся в танці, наче й не обіцяв собі, що "три хвилини і все" (с).Я так любила танцювати...Завжди...І зараз люблю.Перед самим повномасштабним втогрненням я була в Хургаді в рекламнику.Не хотіла їхати, боялась, що почнеться більша війна.Всі боялись і все одно вговорили мене їхати.Малий хотів щоб я була в безпеці, якщо що.Сподівався, що не зможу повернутись.Я, знаючи як рашисти прив'язані до дат, думала, що це буле 23 лютого, бо вони ж святкують кров"ю.І коли 23 закінчувалось, аж видихнула...І в нас було вручення дипломів в рекламнику.Я вдягла жовту вишиванку з червоними квітами і танцювала тоді...А група російських турагентів нас знімали  на відео і один голосно коментував:- Ані нє знают, что завтра іх гарада будут гарєть ат ракєт.