Щоб був час відновитись після дороги перед новою.Тут вже чекають друзі.А я везу пасочку Рошен - полювала за ними 4 дні.Бо вони дійсно найкращі.На кордоні звісно попросили відкрити мою валізку.- Та там лише пасочки і труси! - кажу я.Відкриваю і дійсно - пасочки, золоті труси від купальника і мандаринки.Прикордонник зашарівся.Сказав закривати і побажав доброї дороги.Забула візитівки... Це трохи проблема, бо ж їду не відпочивати, а працювати.Але так звикла, що не даю свої контакти і не шукаю нових клієнтів, що перестала носити візитівки.Лежать в мене чемно на полиці.І на нагадують, що були часи, коли це було обов'язковим атрибутом турагента.Подивлюсь готелі в Туреччині на Середземному морі - найтеплішому, де найдовший сезон.Зроблю тур по Стамбулу для друзів.Побачу готелі на Егейському узбережжі Бодруму і примчу.Сподіваюсь всі війни в світі закінчаться до літа.І ми все одно ніколи не станемо такими як були раніше.Ніколи...І не повернемо тих, кого втратили.Бо ніхто не Христос...Люди, що вірують кажуть, що ми повинні були пройти ці випробування і страх.Повинні були змінитись...Але правда в тому, що надто великою ціною і втратами ми змінювались.І все одно ці зміни не охопили всіх певною мірою..Ні не так..Просто ці зміни як завжди в світі для когось були болючими і страшними, а для когось стали тим трампліном і шансом, який дав старт новому щасливому життю.Тому ці люди по різному дякують - одні ЗСУ і Богу, інші пхутіну, зеленському чи іранським аятолам..Між українцями ростуть прірви...Ми й самі їх нормально так підкопуємо.Міряючись патріотизмом, донатами, втратами, героїзмом, сцикккливістю, добрими і злими вчинками, діями і бездіяльністю.Хтось складає в стоси гроші, хтось подяки, медалі, чи списки імен, які більше ніколи не стануть людьми зі справжніми обіймами...Лише в хвилину мовчання, в скорботну суботу, в "Пливе кача" навідуватимуться до тебе.Цілуватимуть твої щоки сльозами.Житимуть в твоєму серці вічно.Я простудила в дорозі око - приходилось відкривати вікна і двері на вітру.Тепер я ще й тут не красива.Але буду на свято в безпеці.Якщо можна тепер хоча б якусь країну назвати безпечною.Бо світ сходить з розуму.А ми на то все дивимось.І жартуємо, що варто сходити за попкорном.Коли в'їхали до Молдови перші декілька заправок світились "без пального" і трохи накривала паніка.Бо шлях з країни до країни довгий.І заправитись завжди потрібно.Але десь на 6-7 заправці побачили, що паливо все ж є.Тут воно коштує 87 гривень за літр.З російського полону звільнено 175 військових та 7 цивільних!Найважливіша новина за день-тиждень.Радію що встигли повернути живих...Бо щодня в орківських катівнях їх шанси зменшувались..Кому я ще не написала про доплати за тури (паливний збір) - не радійте голосно..Можливо просто ще не дійшла наша черга в оператора.А можливо вони все ж вірять, що та війна скоро припиниться, і з паливом знову все буде гаразд.Побачимо.Я на зв'язку.Не сію паніку.Просто попереджаю і зважую ризики..Яких щодня все більше...Як і шансів, що це все не матиме значення.#Дубровська 11.04.2026 Київ-Кишинів