Одна дівчина розповіла, що при розлученні чоловік забрав в неї те, чим жила - колекцію сукулентів і кактусів. І я пообіцяла віддати свій огроменний кактус - красунчик, якого виростила ще з Авалю. Йому вже більше 20 років і він шикарний.- Тільки я на Лівому березі..- Я теж! На обміні і частуванні мені постійно хотілось щоб максимальна кількість речей чи смаколиків дісталась іншим дівчатам. І я вирішила що просто "поп'ю водички" і побуду поряд. Але так не працює! Мені налили і вина, і дали шмат куріпочки, а потім одна пані каже:- Таню, ось вам цукерка! Беріть! Я на автоматі беру і бачу, що забрала останню з коробки. І починаю її пропонувати всім. Але навіть дитина відмовилась - сказала, що всіх пригостили вже. А я так розраховувала на дитину )))І тут мама дівчинки каже:- Це просто моя мама ваша фанатка! Вона на вас підписана і завжди розповідає, що ви там написали! Тому це шоколадне сердечко вам по праву!- Дяяяякую!! ))) Візьму до кави. Згадаю цей день ще раз. Йшла по залитому сонцем Києву і дивилась який же він прекрасний! Крутіший ніж Відень, Стамбул, і всі міста світу... Бо рідний, коханий, наш! Сфотографувала будинок біля Хрещатику - розцяцькований ліпше віденьских. Люблю ходити і дивитись вгору. А ви? Потім подружка написала:- Ти що ходила на обмін? Я думала ти ще за кордоном. Не пішла, бо не було з ким.- Ні, я в Києві. Думаю про те, що звикла бути сама. Йти сама. Планувати своє життя, роботу і відпочинок сама. Радію, коли є компанія. Але й коли нема - мені комфортно. Пам'ятаю як відкривала для клієнтів можливість подорожей на самоті і як мені потім дякували всі. Бо це окремий кайф ні під кого не підлаштовуватись, не говорити, якщо не хочеш, робити чи йти/їхати коли і куди хочеш, щось куштувати і думати чи тобі подобається, насолоджуватись кожною миттю... В таких подорожах нарешті можна прийняти важливі рішення, бо нема інших поглядів, досвідів і знань. І ти в першу чергу думаєш про себе і наслідки. І розумієш чим готова жертвувати і поступитись, а де навпаки не варто. Зараз в мене чомусь геть мало сил. Прийшла з обміну, трішки попрацювала і заснула. Я тепер постійно хочу спати і мовчати. А стільки всього потрібно зробити... Приїхала додому, проходжу повз квітковий магазин і аж спинилась - там так запаморочливо пахне трояндами!!!- Які це троянди так розкішно пахнуть? - питаю в продавчині.- Не знаю.. - каже вона. - В нас майже всі зараз ароматні! Але ж ви навіть не заходили до нас. Невже так чутно аж на вулицю?- Так.. Реально пахне навіть за декілька метрів від магазинчика. У вас же двері відкриті. Я аж спинилась - так люблю цей аромат. Пообіцяла повернутись за квітами і заснула.. Не маю сил. А ще ж треба жолуді посадити. Весна. Не дарма ж я їх з Відня привезла! І до батьків хочу вибратись. Скучила безмежно. І купу зустрічей попереносила на весну. І вже пора. А ще ніяк не винесу свою ялинку )) Купила перед Різдвом букет з ялинкових гілочок і не прикрашала. Просто поставила у кімнаті. Так вони й стоять.. І досі пахнуть мені. Я мабуть буду сама пізня на районі, хто винесе ялинку ))Здивую сусідів. Знову пишу ні про що. Одна подруга з минулого постійно докоряла мені, що я пишу ні про що і фото некрасиві ставлю. І нарешті самозабанилась. І так добре стало. Помила на балконі 3 вікна. А ще 12 чекає - балкон в мене довгий.. І все одно і в хаті і на душі світліше. Але це й тому, що я не змогла встановити сітки від комарів - бо з такими лютими морозами, як були цей рік, від сіток повідпадали ручки-тримачі.. І треба десь купувати то нове... І шукати хто прикрутить... Дякую всім хто поряд. Потім похвастаюсь обновочками з обміну. В цей раз і мені пощастило щось звідти принести. Бо часто буває, що я лише віддаю. І не встигаю брати. Цьом#Дубровська15.03.2026 Київ