Одна дівчина розповіла, що при розлученні чоловік забрав в неї те, чим жила - колекцію сукулентів і кактусів.І я пообіцяла віддати свій огроменний кактус - красунчик, якого виростила ще з Авалю.Йому вже більше 20 років і він шикарний.- Тільки я на Лівому березі..- Я теж!На обміні і частуванні мені постійно хотілось щоб максимальна кількість речей чи смаколиків дісталась іншим дівчатам.І я вирішила що просто "поп'ю водички" і побуду поряд.Але так не працює!Мені налили і вина, і дали шмат куріпочки, а потім одна пані каже:- Таню, ось вам цукерка! Беріть! Я на автоматі беру і бачу, що забрала останню з коробки.І починаю її пропонувати всім.Але навіть дитина відмовилась - сказала, що всіх пригостили вже.А я так розраховувала на дитину )))І тут мама дівчинки каже:- Це просто моя мама ваша фанатка! Вона на вас підписана і завжди розповідає, що ви там написали! Тому це шоколадне сердечко вам по праву!- Дяяяякую!! ))) Візьму до кави. Згадаю цей день ще раз.Йшла по залитому сонцем Києву і дивилась який же він прекрасний!Крутіший ніж Відень, Стамбул, і всі міста світу...Бо рідний, коханий, наш!Сфотографувала будинок біля Хрещатику - розцяцькований ліпше віденьских.Люблю ходити і дивитись вгору. А ви?Потім подружка написала:- Ти що ходила на обмін? Я думала ти ще за кордоном. Не пішла, бо не було з ким.- Ні, я в Києві. Думаю про те, що звикла бути сама.Йти сама.Планувати своє життя, роботу і відпочинок сама.Радію, коли є компанія.Але й коли нема - мені комфортно.Пам'ятаю як відкривала для клієнтів можливість подорожей на самоті і як мені потім дякували всі.Бо це окремий кайф ні під кого не підлаштовуватись, не говорити, якщо не хочеш, робити чи йти/їхати коли і куди хочеш, щось куштувати і думати чи тобі подобається, насолоджуватись кожною миттю...В таких подорожах нарешті можна прийняти важливі рішення, бо нема інших поглядів, досвідів і знань.І ти в першу чергу думаєш про себе і наслідки.І розумієш чим готова жертвувати і поступитись, а де навпаки не варто.Зараз в мене чомусь геть мало сил.Прийшла з обміну, трішки попрацювала і заснула.Я тепер постійно хочу спати і мовчати.А стільки всього потрібно зробити...Приїхала додому, проходжу повз квітковий магазин і аж спинилась - там так запаморочливо пахне трояндами!!!- Які це троянди так розкішно пахнуть? - питаю в продавчині.- Не знаю.. - каже вона. - В нас майже всі зараз ароматні!Але ж ви навіть не заходили до нас. Невже так чутно аж на вулицю?- Так.. Реально пахне навіть за декілька метрів від магазинчика. У вас же двері відкриті. Я аж спинилась - так люблю цей аромат.Пообіцяла повернутись за квітами і заснула..Не маю сил.А ще ж треба жолуді посадити.Весна.Не дарма ж я їх з Відня привезла!І до батьків хочу вибратись.Скучила безмежно.І купу зустрічей попереносила на весну.І вже пора.А ще ніяк не винесу свою ялинку )) Купила перед Різдвом букет з ялинкових гілочок і не прикрашала. Просто поставила у кімнаті.Так вони й стоять..І досі пахнуть мені.Я мабуть буду сама пізня на районі, хто винесе ялинку ))Здивую сусідів.Знову пишу ні про що.Одна подруга з минулого постійно докоряла мені, що я пишу ні про що і фото некрасиві ставлю.І нарешті самозабанилась.І так добре стало.Помила на балконі 3 вікна.А ще 12 чекає - балкон в мене довгий..І все одно і в хаті і на душі світліше.Але це й тому, що я не змогла встановити сітки від комарів - бо з такими лютими морозами, як були цей рік, від сіток повідпадали ручки-тримачі..І треба десь купувати то нове... І шукати хто прикрутить...Дякую всім хто поряд.Потім похвастаюсь обновочками з обміну.В цей раз і мені пощастило щось звідти принести.Бо часто буває, що я лише віддаю.І не встигаю брати.Цьом#Дубровська15.03.2026 Київ