У інтерв’ю французькій газеті Le Journal du Dimanche (близько 6 березня 2011) Каддафі заявив:«Якщо нам загрожуватимуть, якщо нас дестабілізують, буде хаос, бен Ладен, збройні угруповання… У вас буде імміграція, тисячі людей, які вторгнуться в Європу з Лівії. І ніхто їх більше не зупинить».***Попередження Каддафі щодо хаосу справдилося:1. Хаос і збройні угрупованняПісля падіння влади (2011) і смерті Каддафі Лівія швидко розпалася. Центральна влада зникла, країну поділили десятки/сотні міліцій, які контролювали території, нафту, порти та контрабанду. Виникли паралельні уряди (наприклад, у Триполі та на сході під Хафтаром), кілька громадянських воєн (зокрема 2014–2020). Стабільної єдиної держави досі немає. 2. Джихадисти («бен Ладен»)Після 2011 у вакуумі з’явилися афілійовані з «Аль-Каїдою» групи (зокрема Ansar al-Sharia) і особливо ІДІЛ (ISIS). У 2014–2016 ІДІЛ захопила Сирт (рідне місто Каддафі) і контролювала значну територію, оголосивши «провінції» в Лівії. Групи використовували країну як базу, тренувальний майданчик і транзит. Були зв’язки з атаками в Європі (наприклад, Манчестер 2017 мав лівійські зв’язки). Пізніше їх відтіснили (Сирт відбили 2016), але осередки залишалися. Повноцінної «джихадистської хвилі на Європу» з Лівії не сталося, але загроза реалізувалася.3. До 2011 (за співпраці Каддафі з Італією/ЄС) прибуття мігрантів морем до Італії були низькими: близько 4,4 тис. у 2010 році.Після розвалу країни центральносередземноморський маршрут (переважно через Лівію) різко зріс: ~62 тис. у 2011, далі піки 170+ тис. (2014) і ~181 тис. (2016). Більшість мігрантів ішли саме з лівійського узбережжя через відсутність контролю. За роки після 2011 сотні тисяч людей прибули до Італії/Європи цим шляхом. Лівія стала головним хабом контрабанди мігрантів з Африки на південь від Сахари, Близького Сходу тощо. Попри те, що тисячі загинули в морі.Навіть зараз Лівія залишається одним з основних пунктів відправлення (часто 60–90 % морських прибуттів до Італії в окремі періоди). У 2023–2025 роках цифри коливалися (десятки тисяч на рік з Лівії), але маршрут надалі активний. Пізніше ЄС і Італія уклали угоди з лівійською береговою охороною (фактично міліціями), що частково зменшило потоки, але не зупинило. Так видається, що Каддафі помилився - те, що на його думку мало сприматися як стримуючий фактор і стимул не розвалювати державу, якою він керував, стало елементом глобального плану розвалу Європи з середини.