"Костлявиє дєті пустиніСтучатся в двєрі і просят об'єдков Страна уміраєт как дрєвній ящєрС новим вірусом в клєтках" (Наутілус Помпілус). Не думав про це писати, але прочитав'ім допис Олексія Куща (розмістив у своєму відкритому телеграм-каналі: https://t.me/sytnykinfo/13633) про геноцидно-цифровий законопроєкт (проти якого, слід віддати належне, проголосувала лише фракція Юльці) і таки не стримався.Країна валиться. Буквально. Деградують усі (принаймні ті, з фахівцями з яких розмовляв останнім часом) інституції, переважно очолювані соросєтами з поголовним ефектом Даннінга — Крюгера. Оскільки згаданий закон під виглядом "благ цифровізації" фактично розв'язує руки виконавчій службі, плюючи на Конституцію України, то щоби не втомлювати читача (допис Олексія Куща таки раджу прочитати) багатьма буквами стосовно інституційного краху, наведу лише два приклади. Перший - це Пенсійний фонд (ПФ) працівникам якого доводять "зверху" розпорядження всіляко зрізати пенсії, або просто їх не нараховувати. Очевидці розповідають про істерики і прокльони, які лунають у приміщеннях цієї державної структури - людям буквально відмовляють у праві на життя! Хоча назвати життям животіння більшості пенсіонерів якось язик не повертається, але хоч щось! Ні, системі байдуже, виживеш ти чи ні. Товариш судиться з цим монстром сім (!) років. Є вже виграні справи, які пройшли усі інстанції. ПФ рішення судів ігнорує. Він звертався у виконавчу службу - нульовий результат. Написав заяву в поліцію - минуло два роки. Глухо. По виграних людьми справах ПФ навіть не повертає судовий збір! На компенсацію останнього на рік виділяють пару сот мільйонів, а борг держави перед людьми по цьому платежу більше 12 (то ще рік-два тому) мільярдів! Мало хто доживе до повернення хоча би цих коштів. А гроші знецінюються з шаленою швидкістю. Натомість у податковій (ДПС) шалена черга в одне вікно - де люди, часто у такій самій істериці як у ПФ, намагаються зрозуміти: за що ж їм нарахували шалені податки на їхнє ж майно - квартири чи земельні ділянки, а тим пачі такі, які вони вже давно продали?! Додзвонитись до інспекторів годі, електронний кабінет (ага, країна у смартфоні) - до дупи. А цифра зафіксована. Судитися? А є в людини час і гроші на адвоката, бо мало хто самотужки розбереться у формулах нарахування податку та належним чином складе позовну заяву! А тепер новий закон. І виконавцю до дупи - хто і що нарахував. Він просто продаватиме ваше майно за помилково нараховані борги, навіть єдине житло. А в ДПС, зі скороченнями, плинністю кадрів, бардаком і відсутністю "крайнього" - справедливості шукати марно. Та й де цю справедливість шукати, якщо чиновники ігнорують навіть рішення Верховного Суду, з назви якого переможці "Революції Гідності" забрали слово "України"?!Найсмішніше (бо що залишається - хіба посміятися), що оцей податок на нерухомість, куплену за власні кошти, в якій вже "сидить" купа всіляких податків і кредитних відсотків, йде у міський бюджет, де його разом з іншими, успішно "розпиляє" ОЗУ на чолі з Батоном (псевдо мера Садового, свого часу опубліковане хакерами, з чудовим почуттям гумору, на зламаному ними сайті Галицької партії). Це я так легонько, без деталізації та наочних прикладів написав. А можна було багато ще чого додати і проілюструвати, але навіщо? На завершення скажу дещо крамольну річ - омріяна Перемога, при такій системній деградації, може бути рівнозначною поразці. Але реалії такі, що Перемога за такої "ефективної" діяльності державних інституцій є вельми примарною, навіть якщо нео-московська імперія почне розвалюватися швидше, ніж закінчаться українці. Наголошую - наведені приклади - то тільки частина того, про що знаю в інших сферах державного управління та місцевого самоврядування. Це не "всепропальство", не "кремльовські наративи" чи ІПСО - такі реалії, які спостерігаю. Все, далі замовкаю, а про те "що робити?" стільки писав, що повторюватись не буду.