Люди не йдуть за сильними - вони ідуть за схожимиНічого не наближує нас до людини настільки сильно, як вдячність за те що нас розуміють. І з вдячності вони готові пробачати трешакиГітлер возвеличував сприйняття простих солдатів. Він не був старшим офіцером — за чотири роки війни він доріс лише до звання капрала. Він не мав ані формальної освіти, ані професійних умінь чи політичного походження. Він не був успішним бізнесменом чи активістом профспілки, у нього не було друзів або родичів на високих посадах, не було й грошей, якими можна скористатися. А перш за все, він навіть не мав німецького громадянства. Він був іммігрантом. Причому бідним.Коли Гітлер звертався до німецьких виборців і просив їх про довіру, він міг наводити на свою користь лише один аргумент: його досвід, набутий у траншеях, навчив його того, чого не навчиться ніхто в університеті, головній штаб-квартирі чи урядовому міністерстві. Люди йшли за ним і голосували за нього, бо ідентифікували себе з ним і вірили, що світ — це джунглі, й те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.І от що я подумалаВ нас є багато виражених частин. Ми можемо тягнутися до людей зі схожими слабкостями, нетерпимостями, злістю, відчуттям несправедливості.А можемо тягнутися до людей зі схожими цінностями, мріями, рівнем розуму і чистотою мислення.І як на мене, коли у всьому світу буде перехід від першого до другого, світ отримає свою еталонну форму, а ми - рай на землі. Ну не ми... Наші нащадки. Але до цього треба прагнути ❤️❤️❤️