Секрет мудрості Сократа

Одного разу поціновувач Сократа на ім'я Херефонт запитав у дельфійського оракула: «Чи є в Афінах людина мудріша за Сократа?» «Ні», – відповів оракул. Херефонт поспішив повідомити наставнику цю добру звістку. Однак скромний Сократ аж ніяк не зрадів і вирішив будь-що-будь довести неправоту оракула. Він почав відвідувати прославлених людей – політиків, філософів, поетів, ремісників – і ставив їм безліч запитань. Кожен був справді вправний у своїй справі. Знав більше ніж Сократ. Але щойно вони починали міркувати на інші теми, то виголошували "брєд". Але були впевнені в своїй правоті. Нарешті Сократу довелося визнати, оракул таки мав рацію. Він справді наймудріший, бо здатний визнати власне невігластво. І вся його мудрість пішла не від бажання бути ЩЕ розумнішим, а від скромних амбіцій стати МЕНШ дурним. Якщо спростити — лише в нього була ДОПИТЛИВІСТЬ. Чого і вам бажаюБо у закритих нарцисів, які і так все знають, допитливості нема. А значить вони вже дійшли до межі свого розвитку. Вчителька мови старенька в нашій школі любила казати "Дурак, котрий знає що він дурак, вже не дурак". Не бачу причини з нею сперечатися))