Про національні почуття в античності. Частина 2На відміну від греків які зазвичай визначали свою окромешність через чотири фіксовані критерії: спільну кров (ὁμόαιμον), мову (ὁμόγλωσσον), релігійні святині богів (θεῶν ἱδρύματα κοινά) та звичаї (ἤθεα) як було наведено в попередній частині. Римські ж уявлення на тему дещо відрізнялися.Значним прикладом цих уявлень є римський мислитель Цицерон, який в своїх роботах терміном «nationibus» позначав чужі народи які не підкорялися Риму.Nos Romani a nationibus barbaris moribus et vitae ratione differimus.(Ми, римляни, відрізняємося від варварських націй звичаями та способом життя.) Populus Romanus non est comparandus cum nationibus barbaris, quae nullam habent iuris communionem.(Римський народ не можна порівнювати з варварськими націями, які не мають жодної спільноти права.) Римське розуміння нації було імперським, і виходячи з цього глобальнішим ніж у греків. Воно характеризувалося участю в релігійно-політичному житті, спільним правом і способом життя, без прив'язки до крові і етносу.Термін «populus» використовувався для позначення і виокремлення римлян від чужих «nationum», схожий принцип практикували ще греки для відокремлення еллінів від варварів.