​​З Днем народження, наша рідна, нескорена Гола Пристань…

Дорогі голопристанці, рідні земляки!

Сьогодні тобі, наша Гола Пристань, — 317 років.

Колись цей день пахнув річкою, кавунами, свіжим вітром із Дніпра… На набережній лунали голоси, зустрічалися рідні люди, сміялися діти. Ми просто були вдома — і навіть не замислювалися, наскільки безцінним є це просте слово: «вдома».

Сьогодні ми далеко. І найбільше болить не відстань. Болить неможливість обійняти рідних, пройтися знайомою вулицею, відчинити двері власної оселі й сказати: «Я вдома…»

Ми сумуємо за тобою щодня. За твоїми вулицями, тишею над Дніпром, набережною, за кожним куточком, який колись здавався звичайним, а тепер став найдорожчим спогадом.

У цей день ми особливо схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто вже ніколи не повернеться додому. Згадуємо загиблих голопристанців, наших земляків, невинних цивільних, чиї життя забрала війна. Їх більше немає поруч, але вони назавжди залишаться частиною Голої Пристані. Поки ми пам’ятаємо — вони живуть у наших серцях.

Особливим болем громади залишається доля нашого міського голови Олександра Бабича, який уже понад чотири роки перебуває у ворожому полоні. Ми не забули. Ми чекаємо. Ми віримо. І молимося, щоб одного дня він знову ступив на вільну землю та повернувся до своїх людей.

Наше місто сьогодні понівечене, але не переможене. Бо місто — це не тільки будинки. Місто — це люди. Це пам’ять. Це любов. Це ті, хто, перебуваючи за сотні й тисячі кілометрів, щодня подумки повертається додому.

І ми повернемося.

Повернемося, щоб обійняти рідних. Щоб витерти сльози. Щоб відбудувати зруйноване. Щоб знову почути сміх дітей на наших вулицях. Щоб набережна ожила, а над Голою Пристанню знову вільно замайорів синьо-жовтий прапор.

Можливо, коли цей день настане, ми вже не будемо такими, як раніше. Війна забрала в нас багато. Але вона не забрала головного — нашої любові до рідного міста і віри в його майбутнє.

З днем народження, наша Гола Пристань.

Ми пам’ятаємо тих, кого втратили.
Ми чекаємо тих, хто неволею відділений від дому.
Ми тримаємося за тих, хто поруч.
І крізь біль бережемо найважливіше — нашу мрію повернутися.

Ти обов’язково дочекаєшся нас, рідна.

Ти вистоїш.
Ти оживеш.
Ти знову будеш вільною.
А ми — повернемося додому.

🇺🇦

Слава Україні! Героям Слава!🇺🇦