​Огляд правових висновків КЦС ВС щодо розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (звільнення за прогул) Основну увагу зосереджено на загальних критеріях встановлення факту прогулу, визначенні поняття «робоче місце» та розмежуванні поважних і неповажних причин відсутності працівника на роботі. В огляді проаналізовано підходи Верховного Суду до вирішення спорів, пов'язаних із самовільним переходом на дистанційну роботу, використанням відпусток за усною домовленістю чи з помилками в заявах, а також правові наслідки необізнаності працівника про наказ щодо поновлення на роботі. Окремий розділ видання присвячено особливостям звільнення за прогул в умовах воєнного стану, зокрема кваліфікації відсутності працівників через перебування в зоні активних бойових дій, в укриттях під час повітряних тривог або за кордоном задля збереження життя та здоров’я. Висвітлено правові позиції щодо специфіки праці окремих категорій працівників – педагогів, керівників підприємств і працівників об'єктів критичної інфраструктури, для яких діють особливі правила щодо дисципліни та надання відпусток у цей період. Значну увагу приділено процесуальним аспектам та доказуванню, зокрема розподілу тягаря доказування між сторонами, ролі актів про відсутність працівників на роботі порівняно з табелями обліку робочого часу, а також визначенню належних способів захисту в разі невідповідності запису у трудовій книжці фактичним обставинам звільнення. Огляд формує цілісне уявлення про сучасну судову практику у справах про звільнення за прогул і слугує орієнтиром для забезпечення однакового, послідовного й передбачуваного правозастосування у трудових спорах.