#Календар_видатних_діячів 🗓Сьогодні, 24 січня, згадуємо Остапа Нижанківського (1863–1919) — священника, композитора, диригента, громадського діяча, члена Української національної ради ЗУНР.Остап Нижанківський народився 24 січня 1863 року в селі Малі Дідушичі на Стрийщині у сім’ї священника. Закінчив Львівську духовну семінарію, а також склав іспит на вчителя музики в Празькій консерваторії.Священниче служіння поєднував з активною громадянською позицією. У 1897 році, будучи парохом у селі Довжанка на Тернопільщині, на виборах до австрійського парламенту відкрито підтримав Івана Франка, з яким товаришував. За це був покараний — втратив парафію і переведений до бідного села поблизу російського кордону. Деякий час служив і в селі Завадів біля Стрия.В історію України Остап Нижанківський увійшов передусім як видатний діяч музичної культури. Він заснував перше в Галичині нотне музичне видавництво «Бібліотека музикальна» (1885), яке друкувало твори українських композиторів, записував та опрацьовував народні пісні, активно пропагував українське хорове мистецтво. Був засновником і диригентом товариств «Боян» у Бережанах, Львові та Стрию. Автор відомих хорових творів на слова Тараса Шевченка — «Наша дума, наша пісня», «Вітер в гаю нагинає», «Минулі літа», а також численних обробок народних пісень і колядок. Брав активну участь в організації шевченківських концертів.На парафіях, які очолював, сприяв відкриттю філій товариства «Просвіта». У Завадові заснував першу в Галичині українську кооперативну молочарню та ініціював встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку.У 1918–1919 роках Остап Нижанківський був членом Української національної ради ЗУНР, очолював повітовий комісаріат на Стрийщині.У 1919 році його було заарештовано польською владою та розстріляно без суду в місті Стрий. Донос із абсурдними звинуваченнями написав діяч польського підпілля Ян Веркштайн, якому раніше українська влада подарувала свободу. Селяни ж Завадова вважали наклепниками інших осіб — ополячених німців, яким Нижанківський свого часу допоміг грошима.Постать Остапа Нижанківського — це приклад жертовного служіння Україні, її культурі, державності та громаді. Його життя і трагічна загибель — нагадування про ціну, яку українці платили за право бути господарями на своїй землі.