УРОК 95. НАШІ ВНУТРІШНІ ОПОРИ. “ТОМУ ЩО Я Є…»«Майстер запитав учня:— На що ти спираєшся, коли важко?— На роботу, обов’язки, дисципліну, — відповів учень.Майстер посміхнувся:— Це добрі інструменти. Та це милиці. Вони допомагають йти, але не вчать стояти. Коли вони стають єдиною опорою, людина забуває, що має хребет…»Ми часто ототожнюємо себе з тим, що маємо. З бізнесом. З досягненнями. З успіхами. З користю, яку приносимо. Навіть з емоціями. Але ми — це не те, що ми маємо. Це те, чим/ким ми є. Варто собі про це нагадувати. Наприклад, через практику розототожнення:«Я маю… бізнес/роботу/проєкт, але я — не є мій бізнес/робота/проєкт.Я маю успіхи, але я — не мої успіхи.Я маю емоції, але я — не емоції.Я маю статуси, але я — не мої статуси».Я — центр. Той, хто обирає. Той, хто є»Постійна практика розототожнення допомагає тренувати власну самодостатність.Коли не потрібно зовнішніх «милиць» для підтвердження власної цінності. Коли на питання «Чому я маю право….жити? відповідь єдина — «Тому що я Є». І цього достатньо ❤️