Сьогодні зранку я написала про день цибулин. І побігла між роботами в сад - посадити свої - цибулини крокусів та тюльпанів. Але перед тим, як посадити, потрібно було прибрати листя, підготувати землю - створити умови.

Поки займалася квітами, думала про наші «цибулини».

Я не знаю, скільки квіток прокинеться навесні, чи взагалі якісь прокинуться. Але ці цибулини майже пів року будуть частиною мого простору квітування. Якщо цього разу не вийде, посаджу нові.

Колись пояснювала дитині послідовність Бути - Робити - Мати.

Якщо ти хочеш щось Мати, ти можеш продумати, що для цього важливо Зробити. А коли ти щось робиш, ти спираєшся на свої якості і цінності, на те, ким ти є.

Мої "цибулини" : Я поклала перед входом у кімнату гантелі. Мені не можна, та й немає можливості ходити зараз у зал, але м’язам потрібне навантаження. і я хочу навесні побачити хоч якісь м’язи. І майже кожного разу, як заходжу в кімнату, роблю кілька відтискань.

Я бачу на обличчі наслідки стресу і вікові зміни. І кожного дня роблю невеличкий масаж. 2 хвилини. За пів року точно є результат і точно ще буде. Навіть якщо робити практики з наших «2 хвилин для себе», результат теж буде.

Я не дуже вірю в короткострокові челенджі, особливо коли вони перетворюються на ще один спосіб тиснути на себе. Якщо щось піде не так, можуть викликати почуття провини й ввімкнути голоси внутрішніх критиків. Та й у нас просто може не бути сил на ривки.

Я вірю в те, що коли наша ціль щира і бажана саме для нас, ми можемо обрати малесеньку дію і кілька хвилин в день щось для неї робити. Але якщо раптом ціль зміниться, ми пропустимо кілька днів або проспимо (сьогодні, до речі, пропустила відтискання), ми завжди можемо «посадити іншу цибулину».

Квітування нам!
Доброї безпечної ночі ❤️
#роздуми
@stijkist Світлана Ройз