Я сьогодні слухала лекцію з нейропсихології і зацікавилась науковицею, про яку згадали. Зачепилась за те, що вона народилась у 1918 році і досі викладає. І що завдяки її роботам ми значно більше знаємо про те, як працює наша пам’ять.Бренда Мілнер - канадсько-британська психологиня й нейропсихологиня. Вона народилася в Манчестері. Її батько був музичним критиком і викладачем, мати - музичною педагогинею. Спочатку батько навчав її вдома - він був впевнений, що домашня освіта є найкращою. Після його смерті Бренда пішла до школи.Вона вивчала математику, а пізніше зацікавилася психологією. Її чоловік Пітер Мілнер теж був ученим. Спочатку він був електротехніком, а згодом, уявіть, став нейропсихологом. Вони познайомилися під час роботи у воєнному радарному центрі у Британії. У 1944 році одружилися й переїхали до Канади, Пітер отримав запрошення працювати з фізиками над дослідженнями атомної енергії.Після переїзду до Канади Бренда почала досліджувати зв’язок між мозком і поведінкою. Більшу частину свого професійного життя вона працювала в Монреальському неврологічному інституті.Дітей у Бренди й Пітера не було. У пізніші роки вона говорила про своїх студентів як про своїх «дітей». Вона вела дуже простий спосіб життя, а зі своїх збережень заснувала фонд для підтримки досліджень мозку.Найвідоміше відкриття Мілнер пов’язане з пацієнтом, якого в науковій літературі називали H.M.У нього була важка епілепсія. У 1953 році нейрохірург Вільям Сковілл провів операцію, під час якої з обох боків у пацієнта видалили частину мозкових структур, важливих для пам’яті, зокрема гіпокамп.  Це допомогло з епілепсією, але виникла дивовижна проблема: H.M. втратив здатність нормально формувати нові спогади. Він міг поговорити з людиною, а потім не пам’ятати цієї розмови. Міг познайомитися з кимось -і через деякий час не знати, хто це.Мілнер почала досліджувати його разом зі Сковіллом. І виявилось, що при цьому - H.M. міг навчатися.Наприклад, йому запропонували малювати контур зірки, дивлячись на руку лише в дзеркалі. Спочатку це було складно, але з кожною спробою він виконував завдання все краще. І водночас він не пам’ятав, що вже робив його раніше.Тобто він не пам’ятав самого досвіду навчання, але його мозок зберігав результат цього навчання. Саме це було відкриттям.У середині ХХ століття ще не існувало розуміння того, що пам’ять складається з різних систем. Дослідження Мілнер стали доказом того, що існують різні механізми пам’яті.Це стало основою розуміння того, що ми називаємо експліцитною та імпліцитною пам’яттю: ми можемо свідомо пригадувати події та факти, а можемо не пам’ятати самого досвіду, але водночас зберігати навичку. ЇЇ дослідження взагалі змінили уявлення про анатомію людської пам'яті.Бренді 108 років. Вона й досі залишається професоркою McGill UniversityПодивіться, тут 4 хвилини відео з нею https://www.youtube.com/watch?v=GhfNtyL_Cj0Я була враженаДоброї безпечної ночі ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз