Я сьогодні побачила, що всюди: в конспектах, в текстах виділяю слово: САМОЕФЕКТИВНІСТЬ.Травматичний досвід може перетворювати нас на об’єкти, з якими щось стається без нашої волі і ми не можемо опиратись силі, що на нас тисне.Самоефективність – процес повернення собі суб’єктності. Впливу та контролю.В терапії ми не стільки зосереджуємося на тому, щоб «перемогти травму», а щоб «розморозити» свої сили. Повернути собі досвід впливу. І з найменшими дітьми ми шукаємо те, в чому вони можуть бути «самоефективними» - самі можуть застібнути курточки, тримати міцно за лапку іграшку, щоб їй не було страшно, робити дихальну вправу, коли потрібно. Коли ми пригадуємо дійсно критичні ситуації, але з акцентом на дієслова, саме на те, що дитина/дорослий могли зробити – вони так сяють, наче одягнуті в обладунки сили.В чому ми сьогодні були «самоефективні»? В малесеньких діях та виборах. Про що сьогодні ми можемо сказати: мені складно, але я можу….Доброї безпечної нам ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз