Дуже тривожні, проте тверезі і вчасні думки від чудового аналітика та дослідника цієї війни Tatarigami_UA. Читати усім обов'язково:"Понад півтора року тому я написав кілька дописів про збереження радянського командування в українській армії. У той час багато хто відкидав моє занепокоєння, стверджуючи, що війна — не час для змін. На жаль, відтоді ситуація лише погіршилася, і проблема залишається системною. Ця проблема існувала до генерала Залужного, продовжувалася під час його перебування на посаді та ще більше загострилася за генерала Сирського. Попри обіцянки покращити ситуацію, Сирський посилив ю тиск на командний склад, щоб той утримувався з такими ж обмеженими ресурсами, і результати очевидні.Раніше цього року я правильно зазначив зі своєю командою, що Харківська операція, ймовірно, була диверсією і що основний акцент залишатиметься на Донбасі. Поки наші війська намагалися відбити Глибоке і місяцями утримували плацдарм у Кринках (попри нечіткі цілі з огляду на наші обмежені ресурси), росіяни систематично виснажували наші бригади на Донбасі. Російський підхід не є особливо інноваційним: вони щодня посилають невеликі тактичні підрозділи проти української оборони, поки не впаде одна позиція, а потім використовують успіх. Старші українські командири намагалися застосувати подібну тактику, забуваючи про те, що у нас набагато менше людей і ненадійна західна підтримка, яка може прибути або не прибути вчасно, якщо взагалі прибуде.З російської сторони краще? Абсолютно ні. Моя команда має записи багатьох радіопереговорів з російської сторони, які виявляють погрози страти або відмови в медичній евакуації, якщо їхні війська відмовляться наступати. У росіян набагато гірше, але вони мають значні переваги в особовому складі, техніці, артилерії та авіації. Вони можуть собі дозволити таку тактику, а ми – ні. Більше того, російська армія у 2024 році набагато розумніша та досвідченіша, ніж дезорганізовані війська, які ми бачили у лютому 2022 року. Єдиний спосіб зупинити їхнє просування – це перехитрити їх, проявивши більшу винахідливість та обережність, прагнучи зберегти свій особовий склад, коли того вимагає ситуація.Ще можна зламати хребет російській армії, яка має серйозні проблеми з матеріально-технічним забезпеченням, дедалі меншу кількість законсервованої техніки, ставку на неброньований транспорт, невмотивований особовий склад і вузькі місця заміни артилерійських стволів.Однак вікно можливостей стає все меншим. Якщо кардинальних змін не буде, ми рухаємося до найнесприятливішого сценарію з усіх: форсовані переговори, тупик, мінімізація західної допомоги, переозброєння російської армії та новий виток війни з набагато несприятливішими наслідками для України, що призводе до окупації та примусової асиміляції."