Старий Лев | Втрачена бібліотека» Ребекка Стед, Венді МассВидавництво: @starlev 5/5...

«Втрачена бібліотека» Ребекка Стед, Венді МассВидавництво: @starlev 5/5 🌟Анотація: Однієї ночі в містечку Мартінвіль, просто посеред вулиці, з’являється саморобна бібліотечка, яку охороняє великий рудий кіт. Одинадцятирічний Еван бере з полички дві пошарпані книжки, навіть не підозрюючи, що його життя ось-ось зміниться. Разом зі своїм найкращим другом Еван швидко виявляє зв’язок між однією зі старих книг і давньою подією, про яку ніхто з дорослих не хоче розмовляти. Тож двоє хлопців починають власне розслідування — і знаходять відповіді, які назавжди змінять не лише їхнє майбутнє, а й майбутнє всього міста.«Втрачена бібліотека» — зворушлива й таємнича історія про відданість, вибір, пошук правди та силу хорошої книжки, яка може творити справжні дива. Я нічого не очікувала від цієї невеличкої книжечки, просто хотіла відволіктися на щось легке, що можна прочитати за вечір-два🌟Та іноді мені здається, що це не ми обираємо книги, а вони — нас. Буває, стоїть собі книга на поличці місяць, два, рік, і ти постійно її оминаєш, а потім, у якийсь особливий (хоча тобі так і не здається) день, рука чомусь тягнеться саме до неї. І виявляється, що це саме те, що тобі було потрібно: і сама історія, і ті емоції, що вона у тобі пробудила — ідеальний таймінг, неймовірно вчасно й так доречно🌟Пані Скоджин знала, що в мене теж не було мами. Фактично я не мала жодного спогаду ні про маму, ні про тата. У дитбудинку, бувало, казали, що тим із нас, хто нічого не пам'ятав про своїх батьків, пощастило. Але я ніколи не погоджувалася з цим до кінця.Це правда, що я не сумувала за батьками так, як ті, хто пам'ятав своїх маму й тата. Але хіба батьки не є основою життєвого шляху людини? Якщо життя — це лінія, яка кудись веде, хіба батьки не є точкою відліку?Цю точку мають навіть ті, хто не любить своїх батьків, як-от дехто з моїх друзів з дитбудинку.А я?Мені сказали, що я можу сама її вигадати.— Придумай собі, що душа забажає! — радила завідувачка дитбудинку. — Будь-що з того може бути правдою. Що завгодно!Але я не знала, з чого починати. Мої батьки були фермери? Акробати? Лікарі? Шпигуни? Мореплавці? Вершники?Чи були вони добрі? Легковажні? Злі?Коли я не спала вночі, то вигадувала собі батьків. І це було дуже важко. Натомість значно легше було читати історії, які вигадали інші люди. Тож я узялася за них, щойно навчилася читати. 🌟Книга про любов до книг — напевно, ось так мені хочеться її описати. Історія розвивається поволі: спочатку не до кінця зрозуміло, що і до чого, але в тому і вся краса. Написано, що ця книга для молодшого і середнього шкільного віку, але вона набагато глибша, дорослим теж сподобається. Так, місцями книга дитяча й дуже наївна, але місцями — настільки зворушлива, що я заливалася сльозами, читаючи її. А книг, що доводили мене до сліз, було ну дуже мало.До пожежі я ніколи не замислювалася, чи мають привиди спати. А вони мали. Принаймні ми точно мали. #прочитане