Telegram statistics channel - @spiritual_stories

Сьогодні згадуємо третє знайдення голови Івана Предтечі. І щоразу мене особливо вражає сам факт – чому Церква окремо святкує не одне, а цілих три знайдення?Бо святині не раз губилися у часи гонінь, воєн і людського страху. Після мученицької смерті Івана його чесну главу таємно поховали. Перше знайдення сталося через роки – Господь відкрив місце поховання двом благочестивим людям. Згодом святиня знову була втрачена під час переслідувань.Друге знайдення відбулося тоді, коли, здавалося б, усе вже забулося. Але святість неможливо стерти. Бог знову відкрив людям те, що було сховане.А третє знайдення стало ще одним нагадуванням: правда може бути переслідувана, захована, замовчувана – але вона не зникає.Іван Предтеча все своє життя був голосом правди. І навіть після смерті його історія ніби продовжує говорити до світу: світло можна сховати на певний час, але неможливо загасити назавжди.Святий Іване Предтече, навчи і нас бути вірними Богові не лише тоді, коли легко, а й тоді, коли це потребує мужності!

Брати і сестри, завтра 7-ма неділя після Пасхи. Святих Отців Першого Вселенського Собору.📝Записки на Службу Божу за здоров’я та за упокій можете подавати за посиланням: https://forms.gle/1eZQXXMEZvs6DAXK6Дякую всім, хто підтримує моє служіння❤️🗓️✝️Цієї неділі ми шануємо святих і богоносних отців Першого Вселенського Собору, скликаного рівноапостольним Костянтином у Нікеї в 325 році для утвердження істинного вчення про божество Ісуса Христа проти неправдивого вчення Арія, який не визнавав Сина Божого вічним і єдиносущним Отцю.📖 Недільне Євангеліє: Іоана 17:1-13➡️У сьому неділю після Пасхи церква пропонує для роздумів уривок із Первосвященичої молитви Ісуса Христа. У свою чергу ця молитва є заключною частиною прощальної бесіди Спасителя зі своїми апостолами, яка відбулася на завершення Тайної вечері (Ін. 14-17). Потрібно декілька хвилин, щоби прочитати її вголос. Але не досить і життя, щоби до кінця зрозуміти її зміст. Вивчаємо слово Боже і пізнаємо духовний вимір нашої реальності разом🙌🏻

📍Каплиця на Оливній горіМісце, з якого Христос Вознісся на небо, не чітко визначено у Євангелії. З книги Діянь Апостольських можемо зробити висновок, що це була Оливкова гора, яка знаходиться на відстані Суботнього шляху від Єрусалима. На цьому місці святою Оленою була встановлена базиліка, але 614 року її зруйнували Перси. У восьмому столітті споруду відновили, але простояла вона не довго. Нову відбудову здійснили хрестоносці, але цього разу храм зруйнували мусульмани, залишивши лише восьмикутний фундамент навколо каменя, на якому, за переказом, лишився відбиток ноги Спасителя. Зараз там невеличка каплиця.На самій верхівці Оливкової гори, звідки відбулося Вознесіння Спасителя, зараз розташовується християнський госпіталь. Мозаїка у госпітальному храмі зображує Ісуса Христа, що Возноситься на хмарі в оточенні двох ангелів у білому. Цікаво, що на зображенні ангели дивляться не на Спасителя, а на апостолів, що лишилися на землі.Небесні сили спонукають людей продовжувати служіння Бога на землі🙏🏻

Молитва до святого апостола і євангеліста Іоанна БогословаО великий апостоле, євангелісте громоголосий, Богослове довершений. Ти бачив таємні одкровення, що чекає людство, непорочний і возлюблений наперснику Ісуса Христа! Прийми нас, грішних, під своє заступництво. Випроси у Всемилостивого Людинолюбивого Христа, Бога нашого, милості, Який перед твоїми очима Кров Свою пролив за нас.Нехай помилує нас і простить наші гріхи по милості Своїй, і дарує нам здоров’я духовне і тілесне, всяке благодіяння та достаток. Настав нас отримати все це на славу Його, Творця, Спасителя і Бога нашого. А по кончині дочасного життя нашого нехай позбавить нас від немилостивих мучителів на митарствах, і щоб ввійти нам в Небесний Єрусалим, якого славу ти бачив в Одкровенні.О, великий Іване! Збережи всі міста християнські, храм цей, тих, хто служить і молиться в ньому, від голоду, згубної смерті, вогню і меча, навали іноземної і міжусобних війн. Порятуй нас від всякої біди і напасті та молитвами твоїми відведи від нас праведний гнів Божий, і випроси для нас Його милосердя.О великий Боже, Альфо і Омего, джерело і осново нашої віри! На моління уповаємо Івана святого, через якого Ти нам відкрив Себе, незбагненного Бога, в невимовному Об’явленні. Прийми його прохання за нас і даруй нам милосердя в просьбах наших на славу Твою. Понад усе допоможи нам стати духовно вдосконаленими, щоб увійти в Обителі Твої.О Небесний Отче, Творцю всього небесного і земного, Всесильний Царю! Торкнись перстом Твоїм сердець наших, щоб перетворити їх з кам’яних на плотські, щоб цими новими і очищеними серцями ми удостоїлись бачити Славу Твою та розрізняти добро і зло.Духом Премудрості очисти наш розум і нашу душу, щоб Премудрість Твоя вчила нас Заповідям Твоїм і тому, що угодне Тобі. Щоб ми жили не по плоті, а по Духу, і сподобились з Іваном прославляти ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, повсякчас і на віки віків.Амінь🙏🏻

Чому все, що стосується душі, ми так легко відкладаємо «на потім»?Ми не відкладаємо їжу, коли голодні. Не відкладаємо сон, коли виснажені. Не відкладаємо зустрічі, які для нас важливі. Але коли справа доходить до молитви – раптом знаходиться безліч «потім».Правда в тому, що «потім» – це найнебезпечніше слово для душі. Мені здається, ми відкладаємо духовне не через брак часу. А через страх. Страх зупинитися. Страх подивитися в себе чесно. Страх почути відповідь, яка може щось змінити.Бо зустріч з Богом – це завжди про правду. А правда інколи незручна. І ще одна причина – ми думаємо, що духовне потребує тиші, спокою, правильного настрою. Але Бог приходить не тоді, коли в нас все ідеально. А тоді, коли ми втомлені, розгублені, зайняті, інколи навіть розбиті.Йому не потрібне наше «потім». Йому потрібне наше «зараз». І, можливо, духовне життя починається не тоді, коли в нас з’являється час. А тоді, коли ми перестаємо чекати і просто відкриваємо серце.Бо одного дня «потім» може так і не настати.

Іоан Золотоустий про піст📖 «Значення посту полягає не у стриманості від їжі, а в усуненні гріхів. І хто обмежує піст тільки стриманістю в їжі, той властиво безчестить його. Ти постиш? Докажи мені це своїми ділами! Коли побачиш бідного, дай милостиню. Коли маєш ворога, примирися! Коли побачиш свого друга щасливим, не завидуй! Коли побачиш гарну жінку, пройди мимо. Хай постяться не тільки уста, але слух, зір, ноги, руки та всі члени нашого тіла. Що за користь, коли ми стримуємося від птиць і риби, а гриземо і з’їдаємо братів».📖 «У пості перебуває страх Божий, а плоди його – святість, непорочність, довір’я до Бога, Небесне Царство, життя вічне».📖 «Можна багато постити і не дістати за це нагороди. Бо стримуючись від їжі, не здержувалися від гріхів. Не їли м’яса, а з’їдали доми бідних. Не впивалися вином, а п’яніли злою похіттю. Проводячи весь день без їжі, перебували на сороміцьких видовищах. Яка користь з посту, коли ти позбавляєш тіло дозволеної законом їжі, а душі даєш протизаконну поживу».

Іоан Золотоустий про піст📖 «Значення посту полягає не у стриманості від їжі, а в усуненні гріхів. І хто обмежує піст тільки стриманістю в їжі, той властиво безчестить його. Ти постиш? Докажи мені це своїми ділами! Коли побачиш бідного, дай милостиню. Коли маєш ворога, примирися! Коли побачиш свого друга щасливим, не завидуй! Коли побачиш гарну жінку, пройди мимо. Хай постяться не тільки уста, але слух, зір, ноги, руки та всі члени нашого тіла. Що за користь, коли ми стримуємося від птиць і риби, а гриземо і з’їдаємо братів».📖 «У пості перебуває страх Божий, а плоди його – святість, непорочність, довір’я до Бога, Небесне Царство, життя вічне».📖 «Можна багато постити і не дістати за це нагороди. Бо стримуючись від їжі, не здержувалися від гріхів. Не їли м’яса, а з’їдали доми бідних. Не впивалися вином, а п’яніли злою похіттю. Проводячи весь день без їжі, перебували на сороміцьких видовищах. Яка користь з посту, коли ти позбавляєш тіло дозволеної законом їжі, а душі даєш протизаконну поживу».

«Якщо хочете, щоб навернулася улюблена душа, то терпіть за неї» – так говорив одного разу священник на проповіді. Ці слова чула одна дівчинка, яка часто бачила, як плакала її мама над вчинками батька. І ось, почувши ці слова, вона прийшла додому, пригорнула матір і сказала: «Мамо, заспокійся, вже не довго буде батько причиною твоїх сліз». Наступного дня дочка під час обіду взяла шматок хліба і чаю, більше нічого не хотіла. «Ти хвора?» – запитала стурбовано мати. «Hi», – відповіла донька. «Їж», – наказав батько. «Сьогодні не буду». Батько прийняв це, як каприз, і залишив її голодною.Ввечері, коли батько прийшов до хати, вона ще не спала і чула знову, як він сварився з мамою, а це викликало в неї сльози. Наступного дня під час обіду знову не їла нічого. Мати засумувала, а батько страшенно розгнівався і крикнув: «Я хочу, щоб ти їла!» «Ні, – відповіла дівчина твердо, – доки ти будеш провадити такий спосіб життя, що мама змушена плакати, до тих пір я буду постити, бо так пообіцяла Господу Богу».Батько опустив голову, посмутнів і вже нічого не говорив. Вже наступного дня прийшов швидше з роботи, дитина раділа і їла з особливим апетитом. Побачивши це, батько сам заплакав, він підійшов до дитини, щиро обійняв її і промовив: «Ти, бідна мученице, чи так будеш завжди робити?», «Так, тату, так довго, аж до кінця свого життя».«Дорога дитино, – промовив зворушено батько, – даю тобі слово, що твоя мама вже не буде через мене плакати».Ось яку велику силу має піст і молитва у житті християнина. У цьому випадку Бог вибрав слабке, щоб засоромити сильне☝🏻

⬇️⬇️⬇️Мовою оригіналу Православ’я – «Кіріаке тес Ортодоксіас», що дослівно перекладається як владування правомислія (збірки думок стародавніх філософів називалось доксографією). Православ’я – це не домагання чогось «єдиного правильного», а те бачення сущих реалій, яке ми успадкували з досвіду святих отців, богомудрих мужів, що все своє життя присвятили служінню Богові; це релігія Христа, яка прийшла на зміну язичництву витонченої еллінської філософії і зразкової римської культури, з яких вона багато чого запозичила, наділивши новим християнським змістом.Отже, бути православним – це передусім мислити і діяти і перемагати того іновірного недруга, якого кожен носить у собі. Точка відліку християнського мислення – покаяння. Свою проповідь Іоан Предтеча почав зі слова «покайтеся!». З цього самого слова почалося благовістя Господа Ісуса Христа.На Помісному Константинопольському соборі в 842 році за імператриці Феодори і Патріарха Мефодія було остаточно відновлено і затверджено шанування святих ікон. На цьому соборі, з вдячності Господу Богу, який дарував Церкві перемогу над іконоборчою та іншими єресями, було встановлено свято Торжества Православ’я, яке відбулося у першу неділю Великого посту.Суть ікони – зустріч з духовним світом. Лики святих завжди навернені до нас. Отже, світ святих не віддалений від нас – вони разом із нами. З нами Бог. «Ви вже не чужі й не приходьки, а співгромадяни святим, і домашні для Бога» (Еф. 2.18).

Канон Андрія Критського називається великим, оскільки він є найбільшим з усіх богослужбових канонів. Налічує близько 250 стихів, тоді як звичайні канони — близько 40 стихів.Великий покаянний канон є найбільш відомим із написаних святим. Він використовується під час Великого посту. У перший тиждень посту (з понеділка до четверга) на повечір’ї читають частини канону, а повністю — у четвер п’ятого тижня на Утрені.На що варто звернути увагу, молячись канон Критського:Кожний тропар канону це щирий діалог будь-кого з нас зі своєю душею і своїм Творцем. Великий канон — це наче детальний передсмертний іспит совісті та щира сповідь з цілого життя кожної розкаяної душі:  “Нема в житті гріха чи діяння, ані зла, де я не згрішив би, Спасе, умом і словом, бажанням та наміром — і думкою, і діянням згрішив я, як ніхто ніколи”(Четвер­та пісня). “Сповідаюся Тобі, Христе Царю, згрішив я, згрішив я, як колись браття коли продали Йосифа — плід чистоти та невин­ності” (П’ята пісня). “Тайну серця мого відкрив я Тобі, Судді моєму, поглянь на мою покору, поглянь на мою скорботу, та вислу­хай мій суд нині і Сам помилуй мене як милосердний, отців Боже” (Сьома пісня). Велика моральна сила і значення Великого канону полягає якраз у тому, що через розважання над власними гріхами він не веде душі до зневіри й безнадійности, а після щирого плачу, каяття й жалю, потішає, підносить, вливає надію та вказує на певний засіб порятунку — Боже милосердя і заступництво Пречистої Діви Марії:  “Якщо і згрішив я, Спасе, то знаю, що Ти чоловіколюбець: караєш жаліючи і гаряче милуєш, і бачиш сльози плачу мого, й спішиш, як люблячий батько, що кличе блудного” (Перша пісня). “Богородице, надіє і заступнице усіх, хто Тебе прославляє, зніми з мене важкий тягар гріхів моїх, і як Владичиця чиста, прийми мене, що каюся” (Перша пісня).