Telegram statistics channel - @spilkanews

⚙️ Одна історія = кілька матеріалів: досвід журналісток-фрілансерок Лілі Кантер та Лінді Олександр. «Цікава ідея може перетворитися на три чи навіть чотири матеріали – це ефективно і допомагає вибудувати експертизу», — каже британська журналістка-фрилансерка Лілі Кантер. 🤓 Журналістка розповідає: репортери часто витрачають багато часу на підготовку пітчу, отримуючи лише одне замовлення. Водночас сильна ідея здатна принести кілька текстів — якщо подивитись на тему під різними кутами. Кантер наводить приклад: після матеріалу про біг під час вагітності для британського журналу Runner’s World вона використала частину досліджень для статті на американському сайті Well+Good, що спеціалізується на здоровому способі життя. Це дало змогу не лише зекономити час, а й закріпити репутацію експертки в темі.🇦🇺 Австралійська тревел-журналістка Лінді Александер, засновниця освітнього блогу The Freelancer’s Year («Рік фрилансера»), зазначає, що під час відряджень потрібно бути особливо кмітливими: «Якщо я у відрядженні шість днів, хочу отримати щонайменше три історії». Так, після престуру до Канади вона повернулася з чотирма ідеями для різних видань — від путівника до матеріалу про місцеву кухню.Авторки радять фрилансерам завжди залишатися гнучкими, помічати деталі, уникати повторів і працювати з форматами: одна тема може стати особистим есе, порадником чи репортажем.Джерело: journalism.co.uk 🇺🇦SPILKA News /Підписатися

🤯 «Ми усвідомили, що всі йдемо під воду… Молились!» — так описує пекельні години стихійного лиха журналістка Тетяна Редько, яка опинилась у епіцентрі потопу в Еленіте, Болгарія.Під час відпустки на узбережжі Чорного моря вона стала свідком «справжнього апокаліпсису». У міжсезоння тут жило близько 90 відсотків українських біженців із розбомблених міст. Втікаючи від війни, вони потрапили в іншу біду. 💧Велика злива тривала до ранку, а о 10-й годині з гір хлинула страшна вода. «Потоп рухався із неймовірною швидкістю і змітав усе на своєму шляху. Вілли складались в купу. Перші поверхи готелів затопило за годину», — розповідає Тетяна.💬 Найстрашнішим було те, що прийшла друга хвиля потопу. «На наших очах жінка вчепилась за перила, але її змітає у море… Як і перших рятувальників!» Евакуації не було — всім радили знайти найвищі точки. Техніка стояла без руху, бо чекала на комісію зверху.Із міжнародним посвідченням журналіста Редько пробивалась до керівників, домагаючись допомоги. Два дні люди жили без світла і води, в багнюці і безнадії. Офіційно оголошено про 4 жертви і 50 зниклих безвісти. Серед постраждалих — переважно українські біженці.​​​​​​​​​​​​​​​​ 🇺🇦SPILKA News /Підписатися

росія вбила вже третього французького журналіста на війні в Україні. Сьогодні вранці, 3 жовтня 2025 року, від удару російського FPV-дрона загинув відомий фотожурналіст Антоні Лаллікан. Він працював у захисному спорядженні та мав воєнну акредитацію від агентства Hans Lucas. Поряд із ним поранення отримав український журналіст Георгій Іванченко (Kyiv Independent, член Української асоціації професійних фотографів). Трагічну новину повідомила 4-та окрема важка механізована бригада.За інформацією джерел НСЖУ, російський дрон атакував журналістів біля Дружківки Донецької області. Медійники працювали у супроводі пресофіцера. «Найбільша загроза для журналістів сьогодні — це російські дрони, які цілеспрямовано полюють на людей. Це не випадкові жертви війни, а цілеспрямоване знищення тих, хто документує злочини агресора. Антоні Лаллікан багато разів приїжджав в Україну, щоб світ бачив правду. Тепер він сам став жертвою цієї війни…», - коментує голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко. Антоні Лаллікан (38 років) працював для провідних французьких і міжнародних видань (Le Monde, Le Figaro, Libération, Der Spiegel, Stern та інші). У березні 2022-го він уперше приїхав в Україну й розпочав масштабний проєкт про життя мешканців Донеччини. Його виставка «І раптом небо потемніло…» стала пророчою — вона була присвячена долі українців у війні.🕯 Вічна пам’ять Антоні Лаллікану.🙏 Швидкого одужання Георгію Іванченку.🇺🇦SPILKA News /Підписатися

👏 «Вірю, що саме цей проєкт стане для когось першим кроком у світ журналістики», – наголосив член правління НСЖУ Олександр Харченко. У Києві презентували результати проєкту «Пліч-о-пліч», де діти та ветерани стали ведучими пʼятьох арттерапевтичних телепрограм. Понад 100 учасників із 20+ населених пунктів України взяли участь у цій ініціативі, що поєднала творчість, терапію та медіа.🎧 Гурт ВІА «ПЛІЧ-О-ПЛІЧ», у складі якого ветерани разом із дітьми, виконали пісню з паралельним перекладом жестовою українською мовою. Показали відеороботу з емоційними свідченнями дітей із окупованих територій і цитатами військових. Ветерани подякували за можливість відчути тепло дітей, а діти — воїнам за життя та захист.*️⃣ Національна спілка журналістів України є інформаційним партнером ініціативи. Олександр Харченко підкреслив надзвичайну важливість того, що в ініціативі поєднались воїни й діти — «дві сили, два символи нашої країни, які у спільній творчості знаходять нові сенси, підтримку та натхнення». 🇺🇦SPILKA News /Підписатися

🔈 «Ми не можемо чекати, що нам просто принесуть гроші і скажуть: от вам бюджет, робіть, що хочете. Такого не буде, потрібно самим заробляти й шукати шляхи для розвитку». Про це наголосила головна редакторка місцевого онлайн-медіа «Місто і річка» Наталя Куліді під час онлайн-медіакави, організованої Дніпровським центром журналістської солідарності у співпраці з представницею Нацради у Дніпропетровській області.👉 За словами редакторки, шляхом до стійкості стали робота зі спільнотою міста, запуск клубу підписників, організація заходів та освітніх проєктів.💻 Директор Павлоградської телерадіокомпанії «ПТРК» Юрій Шевченко поділився досвідом розвитку цифрових платформ: «Наша тактика була проста: короткі новини до трьох хвилин, швидкі перегляди, аналітика та спецпроєкти, довгострокове життя відео, обов’язкові субтитри». Він наголосив, що саме YouTube та соцмережі дозволяють будувати довіру й залучати нову аудиторію.Гранти, підтримка спільнот, власні продукти, реклама та активна робота в цифровому просторі – рішень багато, та для кожного спрацює щось своє. Щось, що відгукується аудиторії та надихає читати, слухати, переглядати й підтримувати. Тим не менш, ось основні поради, на які варто звернути увагу вже сьогодні: 🔼Не покладайтеся лише на гранти. Так, вони допомагають, але конкуренція зростає, отримати грантову підтримку все складніше, і цього ресурсу може бути недостатньо. 🔼 Будуйте власну спільноту. Формуйте навколо себе коло людей, готових підтримувати вас фінансово й ідейно. 🔼 Не цурайтеся цифрових платформ. YouTube, TikTok, Telegram, Instagram тощо допомагають розширити охоплення без великих бюджетів та знайти свою аудиторію. 🔼 Подумайте над власними продуктами, які ви можете створювати. Від освітніх заходів до співпраці з бізнесом – все це додаткові джерела доходу. 🔼 Не бійтеся експериментувати. Не всі ідеї спрацьовують одразу, але саме успіхи й падіння дозволяють знайти працюючі моделі. 🔼 Не забувайте про журналістську солідарність. Обмін досвідом – цінний ресурс, який може допомогти вам знайти свій шлях. 🇺🇦SPILKA News /Підписатися

🇽🇰🇺🇦 «Я хочу, щоб мій голос звучав і мав вплив через факти» – говорить Тетяна Красельнікова, українська журналістка, яка з початку війни працює в Косово.Як пише Pristina Insight, Косово стало безпечним притулком для українських медійників, які продовжують боротися з російською пропагандою з-за кордону. Програма «Журналісти в резиденції», підтримана урядом Косово та Європейським центром свободи преси та медіа, прийняла вже близько 20 українських журналістів, надаючи простір для роботи та можливість поширювати перевірену інформацію серед українців і місцевої аудиторії. Рекомендації колегам надавала Національна спілка журналістів України. ❤️‍🩹 Так, Людмила Мех і Сергій Шевченко, які виїхали з Києва на початку повномасштабного вторгнення, розповідають: «Іноді отримуєш фото чи відео з передової і мусиш вирішити – чи не зашкодить його публікація нашим солдатам». Косово надало українським колегам більше, ніж просто дах над головою. Тут вони змогли відновити професійну діяльність та створити власний інформаційний простір. Через позаштатні публікації, співпрацю з урядовими структурами та партнерство з місцевими виданнями — GeoPost, Kosovo 2.0 та Reporteri — українські журналісти стали частиною місцевого медіаполя, розповідаючи про війну і для української, і для балканської аудиторії.Щодня їхня робота — це поєднання різних світів. Вони відстежують новини з України й країн Західних Балкан, готують аналітичні матеріали трьома мовами — українською, албанською та сербською, а також беруть участь у відкритих дискусіях і публічних заходах. Переклади, які забезпечує урядова програма, роблять їхні тексти доступними широкому колу читачів, перетворюючи косовську резиденцію на справжній центр протидії дезінформації. 🇺🇦SPILKA News /Підписатися

🗽 «13-річний Ромко, який мріяв стати журналістом, не повірив би, що Нова пошта якось доставить йому з Нью-Йорка статуетку Еммі», — пише медійник Роман Тимоцко.📺 Через два роки після оголошення результатів Emmy Awards 2022-23 у категорії News & Documentary до нього дійшла нагорода, здобута колективом CNN за висвітлення російсько-української війни. «Велика честь і вагома частина мого життя — це бути частиною команди, яка сформувала сприйняття західним світом факту, що росія = зло», — зазначає журналіст.Для нього цей досвід почався як «тиждень-два допомоги з висвітленням “потенційного вторгнення”», але переріс у місяці безперервних ефірів та рік розслідувань, зокрема історій депортації маріупольців на далекий схід. Роман пригадує, що розповідати світові про героїзм українських захисників і демонструвати єдність країни стало справжньою місією в перші місяці повномасштабної війни.🤝 Національна спілка журналістів України знає Романа Тимоцка, зокрема, і як спікера серії тренінгів щодо корисних інструментів для роботи з Google. 💬 «Інколи скучаю за цим прямоефірним життям. І точно розумію, як мені пощастило опинитися в потрібному місці в потрібний час, щоб реалізувати всю свою журналістську частину в найкращому медіа світу», — зізнається він. 🇺🇦SPILKA News /Підписатися

🪫«Вигорання – не ознака слабкості, а сигнал, що ресурси закінчуються», – підкреслив психолог і тренер ГО «ГОЛОС ПРО» Олександр Макуха під час онлайн-зустрічі, яку організував Дніпровський центр журналістської солідарності НСЖУ за підтримки громадської організації «Офіс Дій».✏️ Більше 30 медійників з різних регіонів України обговорювали, як відрізнити вигорання від звичайної втоми та що робити, щоб не втратити енергію і внутрішній баланс. За словами координаторки Центру Наталії Назарової, психологічна підтримка для журналістів у нинішніх умовах – це не розкіш, а необхідність.🔽Тож як все ж таки не вигоріти, завзято виконуючи улюблену справу? Варто взяти на озброєння план «анти-вигорання» – дії, які допоможуть завчасно побачити приховану пастку й не опинитися в її епіцентрі:  ❗️Пам’ятайте про власну цінність.❗️Менше критикуйте – більше хваліть себе, навіть за найдрібніші досягнення.❗️Якщо вважаєте, що ваша робота недооцінена, шукайте середовище, де ваша праця знайде визнання і винагороду.❗️Вчіться говорити «ні», адже це не егоїзм, а турбота про власні ресурси.❗️Вибудовуйте межі: чітко розділяйте робочий і особистий простір.❗️Визначайте пріоритети. Замість того, щоб хапатися за все й одразу, краще зосередитися на головному.❗️Делегуйте іншим частину завдань, навіть якщо хочеться зробити все самостійно.❗️Не відмовляйте собі в радості та відпочинку. Навіть маленькі перепочинки та приємні дрібниці допомагають відновлювати сили.❗️Не бійтеся звертатися по допомогу – це природно і необхідно. 🇺🇦SPILKA News /Підписатися

🕯«Ми щороку згадуємо наших колег, які віддали життя, виконуючи професійні обов’язки. Це важкі 25 років після загибелі Георгія. І його доля, на жаль, перегукується з історіями інших журналістів, яких убили за правду», – сказав голова НСЖУ Сергій Томіленко під час панахиди біля могили засновника «Української правди» Георгія Ґонґадзе, вбитого 16 вересня 2000 року. ⛪️ Богослужіння очолив предстоятель ПЦУ, Блаженнійший Митрополит Епіфаній. 💬 Голова НСЖУ зазначив, що журналістика – це не лише ремесло інформувати, а передусім служба і боротьба з несправедливістю. За його словами, справжня журналістика завжди пов’язана з ризиком, і саме тому пам’ять про колег, які загинули, така важлива.❤️‍🩹 Під час заходу виступила й дружина Георгія, Мирослава Ґонґадзе. Вона подякувала всім, хто береже пам’ять про вбитих журналістів та продовжує підтримувати їхні родини. Мирослава підкреслила, що молоді люди своєю небайдужістю доводять: спадщина полеглих журналістів живе й сьогодні. Вона закликала не зупиняти пам’ять, бо це — наш обов’язок, і нагадала, що перемога можлива лише тоді, коли ми залишаємося сильними, відважними та людяними.Упродовж літії настоятель храму Святого Миколи Набережного протоієрей Стефан Яремчук згадав кожного й кожнужурналістку, які загинули з початку незалежності України:зокрема тих, хто віддав життя,доносячи правду проширокомасштабну російську війну. 🇺🇦SPILKA News /Підписатися

Пропаганда — це ліки від самотності, але вони легко перетворюються на отруту. Цю ідею, зокрема, досліджує Пітер Померанцев у новій книзі «Як виграти інформаційну війну. Пропагандист, який перехитрив Гітлера» (2025). Про те, чому вона — «незручне дзеркало», у яке мають заглянути викладачі журналістики пише Journalism Teachers’ Academy. 📚 Про що книга? Вона розповідає історію британського журналіста Сефтона Делмера, який під час Другої світової створював фейкові радіостанції та листи для руйнування нацистської пропаганди зсередини. Це анатомія пропаганди: як працюють наративи, емоції та психологія мас, як маніпулювати страхами, заздрістю і бажанням підкорятися. Кожна глава — окремий експеримент: від фундаменту («Пропаганда — ліки від самотності») до аналізу видовищності масової істерії («Нацистський цирк»).Автор показує, що пропагандист не завжди холодний маніпулятор — він часто сам жертва масової істерії.💡 Чому її варто читати журналістам і викладачам?Книга демонструє, як інструменти сторітелінгу, апеляції до емоцій і побудови наративу можуть стати зброєю. Померанцев показує паралелі між історичною пропагандою і сучасними інформаційними війнами, зокрема російською. Книга змушує замислитися над етикою, силою правди і брехні та відповідальністю за власне слово. Студент, який лише починає шлях у журналістиці, може вичитати в книзі й взяти собі на озброєння низку корисностей: як працювати з джерелами, як нападати, захищатися та адвокатувати, а головне — у яких випадках все зі згаданого доречно робити. 🇺🇦SPILKA News /Підписатися