Telegram statistics channel - @sos_podillya

🆘 SOS: НовиниІноді допомога — це не великі події, а малі вчинки.Підказати, як користуватись телефоном. Скосити траву біля подвір’я самотньої пенсіонерки. Підставити плече тоді, коли ніхто інший не може.Саме з таких історій складається «SOS-Турбота», один з напрямків роботи нашого фонду.Наталія Логунова, Алла Київська та Аліса Калюжна представили Благодійний фонд “СОС Штаб громадянської оборони” у сесійній залі Кам’янець-Подільської міської ради у День соціального працівника.Разом із десятками кам’янчан, для яких турбота й допомога іншим стали щоденною справою, вони отримали подяки з рук секретаря міської ради Ірини Шелепницької — від імені міського голови Михайла Посітка.Наш напрям «SOS-Турбота» вже три роки підтримує кам’янчан, які потребують допомоги:забезпечує підтримку літніх людей під час звернень до лікарів;допомагає людям похилого віку опанувати гаджетову грамотність;реалізує один із наймасштабніших проєктів соціальної підтримки людей похилого віку, ВПО та багатодітних родин.Соціальні працівники нашого проєкту стали справжніми друзями для своїх підопічних. А наші перукарі подарували сотням людей нові стрижки й гарний настрій. Психологічна допомога, реабілітаційний масаж, забезпечення паліативних ліжок - те, що вже змінило життя наших бенефіціарів.Так, грамоти, подарунки й посмішки — лише раз на рік.Але за ними стоїть щоденна робота, що вимагає витримки, терпіння, а головне — любові й поваги до людей.Наші колеги — найближчі до цього напрямку роботи, і ми вдячні їм за професійність, людяність і турботу.Ми й надалі шукаємо можливості, аби продовжувати підтримку наших бенефіціарів, які за ці роки стали для нас майже рідними.#SOSновини

🆘 SOS: НовиниТема наших занять у проєкті «АРТикуляція» не змінюється. Ми знайомимося з петриківським розписом, вчимося виконувати його основний елемент — перехідний мазок — і малюємо картину. Але в кожній новій групі учасники та учасниці сприймають це по-своєму. І ніколи не вгадаєш, що побачиш на фінальних фото.Як і з попередніми групами, ми малювали… себе. У вигляді квітки (але, звісно, не всі піддалися цьому ботанічному диктату). Для когось найкраща «квітка» — це котик, а хтось чесно побачив себе гарбузом — бо ну а хто сказав, що гарбуз не може цвісти? А одна учасниця намалювала своє місце сили — картина буде для неї справжнім артефактом, візуальною опорою і підтримкою. І, зрештою, це важливіше, ніж дотриматися умов завдання.Як би там не було, вимаститися у фарбу — це завжди окремий вид задоволення. Особливо коли поруч люди, з якими можна сміятися, мовчати й розуміти одне одного без слів.Саме заради цього ми й зібралися в той теплий осінній день. А якщо хтось ще й запам’ятав щось про петриківський розпис і використав техніку у своїй роботі — це вже приємний бонус Цей допис створено в межах проєкту “АРТикуляція” проведено завдяки програмі «Єднання заради дії», яка адмініструється IREX в Україні за фінансової підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю ініціативної групи і не обов’язково відображає погляди Державного департаменту США.#SOSновини

🆘 SOS: НовиниСкільки не розповідай дітям про мету проєкту, концепцію майбутньої виставки чи метафоричні сенси обраних образів і кольорів — вони все одно зроблять так, як їм хочеться.І це чудово!Мабуть, у цьому й полягає суть арттерапії — дати напрямок тим, хто не знає, з чого почати, і не заважати тим, хто вже бачить свою роботу цілком.Так, хлопчик Данило захотів намалювати захід сонця, який бачив у 2021 році на Азовському морі.А Оксана Володимирівна, малюючи казкового жовто-блакитного птаха серед таких самих жовто-блакитних квітів, із легким сумом, але з любов’ю й ніжністю згадала довоєнні часи, коли вела гурток прикладного мистецтва.А дівчатка зосередились на сьогодні: поруч із їхніми квітами — різнокольорові долоньки друзів. Тих, що поруч. Тих, що підтримують і розуміють.Для молодших хлопців натхненням стали образи улюблених мультяшних героїв. Вони й самі не змогли пояснити, чому обрали саме їх.“Захотілося”, — абсолютно вичерпна відповідь.Дорослі й діти з Мелітополя — об’єднані спільним, важким, але безцінним досвідом.Сильні. Щирі. Творчі.Головна мета арттерапевтичного заняття «АРТ-код Петриківки» досягнута: на дві години учасники змогли розслабитися, відволіктися, об’єднатися в одній творчій хвилі.І хоча сліди саме петриківського розпису у роботах лише ледь простежуються — головне, що в кожного залишилася справжня картина на згадку про цей день, цю атмосферу і цю чудову компанію.Цей допис створено в межах проєкту “АРТикуляція” проведено завдяки програмі «Єднання заради дії», яка адмініструється IREX в Україні за фінансової підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю ініціативної групи і не обов’язково відображає погляди Державного департаменту США.#SOSновини

🆘 SOS: Діти✅ Завдяки всім, хто пройшов опитування про розлади аутистичного спектру, у нашого нового центру сенсорної інтеграції для дітей з РАС з’явилася не тільки унікальна тепла назва — “Сяйлик”. У наших маленьких підопічних тепер буде добрий друг і помічник, разом з яким буде весело навчатися, розвиватися і просто грати.Переможниці анкетування вже отримали свої призи, а ми — цінні знання про те, як сприймає тему аутизму наша громада.Нижче — цифри, які варто знати. Це не просто статистика. Це дзеркало нашого суспільства, яке показує, скільки ще можна зробити для розуміння й прийняття.• 12% опитаних взагалі не чули про існування розладів аутистичного спектра (РАС); • 21,2% опитаних помилково ототожнюють РАС із хворобою; • 35,9% не володіють інформацією про поширеність РАС; • 7,6% опитаних вважають, що діти з РАС мають відвідувати лише спеціалізовані навчальні заклади, а 10,6% не визначилися з відповіддю; • 11,7% не обізнані щодо коректної термінології стосовно людей з РАС; • 70,9% респондентів не знають, де у громаді дитина з РАС може отримати кваліфіковану допомогу.Ці результати — нагадування, що шлях до інклюзивного суспільства починається з поінформованості. Ми вдячні кожному, хто пройшов опитування і дізнався більше про розлади аутистичного спектру. Разом ми можемо зробити цей світ зручним для всіх.Якщо у вас є питання щодо роботи центру, адвокації, перенаправлення, або ви знаєте, як зробити “Сяйлика” ще кращим — звертайтеся. Він завжди радий друзям.🙏🏻 Проєкт «Центр сенсорної інтеграції дітей з розладами аутистичного спектра (РАС)» фінансується Агентством ООН у справах біженців (УВКБ ООН) у рамках грантової програми, що впроваджується ГО «КримСОС».#SOSдіти

🆘 SOS: Дітиhttps://youtu.be/9gRW_0POOjk✅ Ви навіть не уявляєте, як вам пощастило! Адже ви можете разом із хлопчиками та дівчатками з Мелітополя зазирнути в аудиторії найстарішого медичного навчального закладу Поділля — Кам’янець-Подільського медичного коледжу.Багато хто з дітей уже знайомий із Сергієм Юрковим — лікарем, викладачем і волонтером Товариства Червоного Хреста в Кам’янці-Подільському. Але, наче вперше, вони уважно слухали тренінг із надання першої домедичної допомоги. Головні правила — як не нашкодити, як реагувати в критичних ситуаціях, як не наразити себе на небезпеку — сьогодні має знати кожен українець. Діти з дорослою серйозністю й відповідальністю поставилися до відпрацювання практичних навичок. Діти війни — якими б усміхненими й відкритими до розваг вони не були, завжди готові до дії.Найцікавіше чекало на них у навчальних кабінетах акушерства, гінекології, хірургії, а також просто в коридорі: цікаві експонати — від скелета у скляній шафі до манекенів перших сільських повитух, які навчалися тут ще у 1876 році.Сергій не просто провів екскурсію — він розповів дітям про історію коледжу та його унікального музею. Справжній череп і справжній хребет — не щодня таке побачиш!Поміж серйозними розмовами діти встигли поспілкуватися зі своїми ровесниками — студентами, які вже визначилися з майбутнім фахом.Можливо, серед цих хлопчиків і дівчаток є майбутні лікарі та лікарки, чий шлях рятування людських життів розпочався саме тут, під час цієї екскурсії.Ми вдячні Сергію Юркову за підтримку учасників проєкту “Дітям війни” — за цікаву екскурсію, за уважність до кожної дитини, за небайдужість.🙏🏻 Проєкт “Дітям війни” реалізується благодійним фондом “СОС ШТАБ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОБОРОНИ" завдяки отриманому гранту від Фонду дитячої стійкості: розвиток спроможності та фінансування українських організацій громадянського суспільства (Children's Resilience Fund: Providing Capacity Building and Funding to Ukrainian Civil Society Organisations ) в Україні. Програма реалізується @CrownAgentsinUA та @IntegrityAction.#SOSдіти

🆘 SOS: Діти✅ Що потрібно, щоб відчути себе справжнім художником?Диплом художньої академії? Участь у виставках? Продані картини?Ми впевнені, що бути художником — це стан, спосіб сприйняття світу, уміння бачити в ньому красу. Навіть тоді, коли здається, що це неможливо.Напередодні Дня художника у соціально-культурному центрі «Подвір’я» стартував проєкт «АРТикуляція».Хлопчики й дівчатка з Мелітополя абсолютно точно мають право називатися художниками і художницями!Хтось із них малює вдома, а хтось уперше взяв пензлик просто “за компанію”.Але всі однаково сміливо взялися за полотна, перед якими навіть дорослі трохи розгубилися.Іноді ми не можемо висловити свої емоції та переживання словами. І навіть не завжди помічаємо, що всередині відбувається щось болюче.Творчість — це безпечний спосіб висловити пережите, поділитися наболілим, звернути увагу на найважливіше й найцінніше.Саме тому для дітей з Мелітополя це заняття з арттерапії було надзвичайно важливим і корисним. Вони малювали, спілкувалися, підтримували одне одного, ділилися ідеями. І в кожного вийшов свій шедевр — автопортрет на сьогодні.Неочікувано багато дітей обрали для своїх робіт чорний колір. Мабуть, саме малювання — це найкращий спосіб безпечно виплеснути напруження й перетворити його на творчість.А квіти на темному тлі — ще яскравіші, ще виразніші.Нехай у цих дітлахів усе складається якнайкраще.І той досвід війни, який їм довелося пережити, поступиться новому — яскравому і щасливому.Цей майстер-клас "АРТ-код Петриківки" в межах проєкту “АРТикуляція” проведено завдяки програмі «Єднання заради дії», яка адмініструється IREX в Україні за фінансової підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю ініціативної групи і не обов’язково відображає погляди Державного департаменту США.#SOSдіти

🆘 SOS: Дітиhttps://youtube.com/shorts/Z6BWHGH83Cg?feature=share✅ Що робити, коли дощить і виходити на вулицю ну зовсім не хочеться?Правильно — їсти! А щоб смачно поїсти, спочатку треба все приготувати.Майстер-клас із ліплення вареників став справжнім святом для дітлахів.Навіть ті, хто спершу спостерігав осторонь, не встояли перед цією справжньою українською медитацією — борошно, тісто, начинка і трохи терпіння - і красивенькі пухкенькі варенички виклалися в рядок.Звичайно, кожен хотів знайти потім свій «авторський» вареник.Але доля розпорядилася інакше — усі вони опинилися в одній великій каструлі та вирушили до дітей на вечерю. 🙏🏻 Проєкт “Дітям війни” реалізується благодійним фондом “СОС ШТАБ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОБОРОНИ" завдяки отриманому гранту від Фонду дитячої стійкості: розвиток спроможності та фінансування українських організацій громадянського суспільства (Children's Resilience Fund: Providing Capacity Building and Funding to Ukrainian Civil Society Organisations ) в Україні. Програма реалізується @CrownAgentsinUA та @IntegrityAction.#SOSдіти

🆘 SOS: Новини✅ Проєкт «Це теж насильство» стартує в Кам’янець-Подільській громаді. Його мета — навчити розпізнавати домашнє насильство не лише тоді, коли воно залишає синці.Існує хибне уявлення, що домашнє та гендерно зумовлене насильство обмежується лише фізичними побоями. Інші форми насильства — психологічне, економічне, сексуальне, а також контроль, примус, приниження — часто залишаються непоміченими для оточення через стереотипи. Але це руйнує людину не менше, ніж удари.На жаль, навіть близькі люди можуть завдавати шкоду своїми діями.Бо насправді насильство може звучати, як:— «Не встанеш із-за столу, поки не доїси».— «Навіщо тобі подруги, коли в тебе є чоловік».— «Не вигадуй, нічого страшного не сталося».Такі слова теж болять. Вони принижують, знецінюють і ламають довіру.Ми віримо: зміни починаються з усвідомлення. Коли ми вчимося помічати біль — ми вчимося підтримувати.У межах проєкту відбудуться:— відкрита інформаційна кампанія,— зустрічі з психологом/инею,— арттерапевтичні заняття для дітей, жінок і чоловіків,— спільний захід із виставкою «Наш світ без насильства».Разом ми зможемо створити громаду, де повага — норма, увага — підтримуюча, турбота — дбайлива. А майбутнє наших дітей — щасливе і безпечнеКонтактна особа: Оглобліна Тетяна Володимирівна (тел.: +380962141395, e-mail: [email protected]).Проєкт підготовлено в межах співпраці UNFPA та ГО «Асоціація Амбасадорок України» за підтримки уряду Канади. Думки, погляди та рекомендації, викладені в цій ініціативі, належать авторам(-кам) і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA, ГО «Асоціація Амбасадорок України» або уряду Канади.#SOSновини

🆘 SOS: Діти✅ У 2-й частині добірки “Знаменитості з РАС” – люди, які щоденно доводять: розлади аутистичного спектра – це не обмеження, а спосіб бачити світ трохи інакше.На жаль, суспільство досі часто сприймає РАС через стереотипи й упередження. Це заважає дітям і дорослим з аутизмом проявляти свої таланти, вчитися й жити так само вільно, як усім іншим.Знати про розлади аутистичного спектра – необхідна умова сьогодення, щоб наш світ був однаково комфортним для всіх. Щоб дорослі могли вчасно підтримати своїх дітей з РАС і допомогти їм знайти себе та реалізувати свої найкращі здібності.Центр сенсорної інтеграції в рамках програми “SOS-Турбота” об’єднує людей, які хочуть і можуть зробити хоча б куточок нашого світу цікавим і доступним для всіх.Будь-які питання щодо роботи центру за телефоном: +380504768580🙏🏻 Проєкт «Центр сенсорної інтеграції дітей з розладами аутистичного спектра (РАС)» фінансується Агентством ООН у справах біженців (УВКБ ООН) у рамках грантової програми, що впроваджується ГО «КримСОС».#SOSдіти

🆘 SOS: Діти✅ У цьому інтерв’ю ви дізнаєтесь, як одна людина може стати для дітей цілим світом.Додивіться до кінця — і ви зрозумієте, чому ми кажемо: проєкт “Дітям війни” об’єднує найкращих!Зазвичай за кадром залишаються люди, без яких проєкт було б реалізувати надзвичайно складно - вихователі, які супроводжують групи дітей з дому до Кам’янця-Подільського, перебувають з ними 24/7 і повертають назад до батьків. Шалена відповідальність в будь-який час, а під час війни - особливо.❤️ Одна з супроводжуючих - Зінаїда Дудник -  вже стала рідною для команди проєкту за ці роки. Вчителька і тренерка з Дергачів, яка для дітей  стає наставником, нянькою, лікарем, охоронцем, а головне - другом на весь час, поки вони перебувають у Кам’янці.https://www.facebook.com/di.gov.uahttps://www.facebook.com/sok.zeus/?locale=uk_UAhttps://www.facebook.com/zinaida.dudnik.486618?locale=uk_UA🙏🏻 Проєкт “Дітям війни” реалізується благодійним фондом “СОС ШТАБ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОБОРОНИ" завдяки отриманому гранту від Фонду дитячої стійкості: розвиток спроможності та фінансування українських організацій громадянського суспільства (Children's Resilience Fund: Providing Capacity Building and Funding to Ukrainian Civil Society Organisations ) в Україні. Програма реалізується @CrownAgentsinUA та @IntegrityAction.#SOSдіти