В гучній історії зі знесенням пам'ятника Булгакову, що несеться вже другий день, є один показовий момент — сам факт обговорення доцільності демонтажу монумента російському письменнику.Скільки років триває війна, невипадково саме Михаїл Афанасієвич ставав об'єктом бурхливих дискусій, в чому я вбачаю нашу маленьку поразку у інформаційній війні. Росіянам вдалося нав'язати свій порядок денний у питанні, яке не мало би взагалі стояти ребром — в публічному просторі не місце пам'ятникам будь-яким людям з українофобними переконаннями, що виступали проти ідеї нашої незалежності. Крапка.І не важливо, що Булгаков тут народився та писав про Київ (здебільшого в імперіалістичному ключі). А ще він писав про Москву та створив п'єсу "Батум", в якій восхваляв Сталіна. І що тепер? Чомусь "захисників" автора "Записок юного врача", який зізнається в залежності від морфію, не обходить відсутність меморіалів представникам Розстріляного Відродження або Нечуй-Левицькому, який викривав русифікацію міста і етнічну експансію вєлікоросов — саме про таких як Булгакови з міста Орел писав Іван Семенович. Тішить лише те, як відбірні "корєнниє кієвлянє (?)" гірко-патетично оплакують шматок металу з Андріївського узвозу, відкритий за часів мерства Льоні Космоса.Це не єдиний російськомовний літератор, якому встановлювали пам'ятник в столиці. Згадати, хоча б, Анатолія Кузнєцова — автора "Бабиного Яру", що народився на Куренівці, вважав українську рідною і залишив роман-документ про злочини нацистського та радянського тоталітарних режимів. Він теж не був ідеальним громадянином, чоловіком та батьком, але його внесок у розуміння історичних процесів ХХ століття з точки зору киян є беззаперечним. Ворожа пропаганда намагалася розкручувати і цей "кейс" — не вдалося. Надто вже некомпліментарною вийшла до більшовизму книга цензурована (а пізніше заборонена) Москвою, видана вперше у Лондоні, куди емігрував Кузнєцов. На жаль, твір не став серед українців культовим і відомим як "Майстер і Маргарита" зі зрозумілих причин — це не входило у політичні плани Росії, на відміну від розкрутки так само забороненої "булгаковщини", яку з задоволенням читали травмовані колоніалістичною меншовартістю мешканці Києва.