Уявіть, що неподалік від вас є величезний масивний локомотив. Навіть нерухомий, на відстані, він справляє враження розмірами, міцною конструкцією, вогняно-червоним кольором — акурат музейний експонат! Паротяг стоїть на рейках, виблискуючи в темряві світлом ліхтарів та випускаючи клуби густого їдкого диму. Машиніст рвучко смикає важіль свистка і поїзд видає загрозливий звук. Багатотонний статичний тепловоз, порушуючи майже нічну тишу, нагнітає страх, однак не становить жодної небезпеки. Це просто черговий атракціон...Аж ось ви несподівано помічаєте, як механізм приводять в дію, двигун поступово набирає оберти і машина зрушує з мертвої точки. У вашому напрямку. Перші метри локомотив долає дуже повільно — він виявляється надто старим і тяжким, кочегари недопрацьовують, забагато причіпних вагонів. Здається, от-от все зупиниться якось само собою, але маховик лише продовжує розкручуватися, з кожною миттю стаючи дедалі швидшим. Так склалося, що в цей самий час ви сидите в фешенебельному концептуальному ресторані, зведеному просто на колії, якою десятиліттями не їздив жоден потяг. За розкладом пізня вечеря: щойно вам винесли стейк з мармурової яловичини та розкоркували пляшечку бургундського вина. Грає приємний живий джаз, офіціанти сервірують столи для нових гостей, а світська публіка, заклопотана розмовами про кризу ідентичності, навіть не здогадується, що на них неминуче насувається стихія. Можливо, єдина людина в залі, яка помітила наближення смертельної груди заліза — це ви. Проте навіть тривожне передчуття не спонукає щось змінювати і тим паче поспішати.Раптом пронесе? Раптом хтось переведе стрілки і паротяг промчить повз? А може взагалі знайдуться відчайдушні сміливці, що здійснять акт альтруїстичного самогубства і масою власних тіл зупинять рухомий склад? У крайньому разі є варіант подзвонити машиністу та домовитися смикнути за стоп-кран. Тоді можна буде заплющити очі на усі попередні жертви та руйнування, і навіть запросити його долучитися до бенкету у якості подяки за збережений заклад і не зіпсований вечір.А що як жодна з ідей не спрацює? Головне, аби ви не були байдужими, висловлюючи крайню стурбованість, та виключно після консультацій приймали колегіальне рішення. Тільки дуже скоро може настати момент, коли вібрації від рейок стануть надто потужними і єдиним можливим рішенням буде закриття ресторану.