​​Попереду стільки роботи, та чи є час?

«Мегалополіс» — найбільший метаіронічно-сюрреалістичний жарт минулого року. Зрозуміло, що питання: «Чи дійсно режисер зняв найкращий фільм у карʼєрі, як сам і стверджує» — риторичне. А коментарі в дусі: «Як автор «Апокаліпсису сьогодні» міг таке зняти?» — нівелюються переглядом його фільмографії, після виходу того ж фільму. Коппола зняв кіно не лише для себе, а й про себе. Фактично — це двогодинна рефлексія на тему власного творчого шляху та суспільних течій в мистецтві (уявіть, що Цезар Катіліна — це сам Френсіс, народ — глядачі кіно, а мер, скажімо, — уособлення продюсерів Голлівуду). «Божевільний» геній-візіонер, визнаний митець минулого, що не витримує балансу схильності громадськості до своєї особи з шаленим поривом власного его. Майстер, що будує утопію, та неминуче приходить до особистого префіксу «анти». Ідеальний, важкий для втілення, ідилічний проєкт мрії, що плутається в часі та зіштовхується з опором іноді абсолютно випадкових явищ. Нічого не нагадує? І будь-то сіра маса глядачів, що не мають власної думки (народ, що підтримає того, чиє слово звучить красномовніше), заангажована преса, яка чхати хотіла на творчість (персонаж Обрі Плази) чи успішний, радикальний дебютант-максималіст, падіння якого таке ж швидке, як і зліт (персонаж Шаї Лабафа) — «місто мрій» все одно буде збудоване, нова течія в кіновиробництві все одно зʼявиться, а суспільство хоч і має можливість жити інакше, та неминуче повернеться до звичного мислення. І це все, звісно, добре, та у випадку «Мегалополіса», гадаю, час не сильно змінить ключові акценти сприйняття. Простіше кажучи, нової класики, ані в тривіальному глядацькому, ані в елітарному критиканському просторі не буде. Це доволі нудне, зарозуміле, часом, безглуздо-інфантильне та манірне кіно, прозоре та сприйнятне, повною мірою, лише його автору. Актори молодці, питань нема. Гарно — так, дивує — часом, катарсис — ні, захоплює — навряд, передивитися — зрештою, я, як і більшість глядачів, не поціновувач подібного тонкого, епатажного, преміального, млосного кінематографічного мистецтва.#review