Просили поділитися висновками після тренінгу. Цікаві спікери й програма. Добра організація — все продумано. У перший день прийшло більше журналістів, у другий — багато студентів. Так зазвичай і буває, бо журналісти не завжди можуть дозволити собі два дні випадати з роботи.Після таких подій мені шкода, що в мене немає копірайтера, якому я могла б надиктувати свої думки, а він оформив би їх у текст. І, напевно, варто шукати)) Бо я багато хочу написати, але не встигаю. Багато відкладаю — і шкода.По суті.Очікуване. На таких подіях часто з’являються громадські активісти (або громадські божевільні — кому як зручніше). Люди, які не говорять по суті. У них багато сумбуру й звинувачень, нуль логіки. Якщо вони ставлять запитання і спікер відповідає не те, що вони хочуть чути, — питають ще і ще.«Як ви вважаєте, це корупція?» — питає один такий. Ще двоє його знімають на камери. Йому відповідають, що це не зовсім корупція. Але це його не влаштовує — і він ставить те саме запитання ще два чи три рази.Чоловік вважає ворогами всіх: місцеве самоврядування, владу, журналістів тощо.Жінка, яка каже, що очолює якусь ГО із захисту військових, не назвала жодної проблеми військових, з якою вона працює. Жодної. Вона кричала, що їй усі навколо погрожують і що вона боїться за життя. Яких військових вона захищає? Як? Я цього не зрозуміла за два дні.Неочікуване. Журналістка, яка вже не перший рік у професії, з круглими очима розповідала, що обласна рада — це місце, де «нецікаві» проблеми військових. Вона повірила цій жінці. І я не розумію, як у це можна було повірити — коли все звучало так сумбурно.Ага, я від людей хочу медіаграмотності, якщо журналісти отаке говорять.Що не так.Обласна рада — це такі ж люди, як і всі ми. Люди, які дуже часто потрапили туди випадково. Їхні знайомі, рідні та близькі теж служать і гинуть. Бо неможливо «відмазати» всіх і все. Особливо якщо ти не мільйонер. А там багато звичайних людей. Вчителів, лікарів, волонтерів і тд.Обласна рада працює на громадських засадах. Тобто їм не платять. Так, багато хто йшов туди, щоб щось «порішати», а багато хто — бо не розумів суті цієї «титулованості». Хтось — через амбіції.Скрізь є чесні й нечесні. Ви можете мені вірити, можете не вірити — мені все одно. Але от не все одно мені, що журналісти про це не знають.