Естетика. Якби треба було одним словом охарактеризувати фільм «Всі відтінки спокуси», я б обрала саме його — естетика. Та, що складається з контрастів: коли вишуканість уживається з безладом, врода ходить поруч із потворністю, а гідність легко межує з підступністю.Я в захваті від ідеї та зйомки. Вроди акторів. Сюжету, який не відпускає з перших секунд — тримає в напрузі, тягне за собою, і час від часу стискає.Я жодного разу не дивилася в телефон. Навіть не пам’ятаю за собою такого останнім часом. Коли дивишся фільм, як театральну виставу. Коли не ковтаєш поспіхом чи не ставиш на фон, а смакуєш.Красиво. Пристрасно. Витончено.Якщо бути чесною, у мене в голові є кілька ремарок про недодуманість сюжету в конкретному місці. Але загальне враження їх просто перекрило.Ця естетика не всюди про вроду. Іноді вона про мерзенність. Про підступність. Про холоднечу.Фільм сприймається на різних рівнях, бо має глибоку суспільну ідею. І водночас показує цілком звичайну історію стосунків — тих, які могли бути колись і без проблем можуть існувати зараз.Раджу.